Опозиція в Німеччині

Слон і миша. Таке порівняння спадає на думку, якщо поглянути на розподіл мандатів між владою й опозицією в німецькому парламенті нового скликання. У Бундестазі нині працює 631 депутат. 504 з них входять до широкої коаліції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) та консерваторів (Християнсько-демократичного союзу та Християнсько-соціального союзу - ХДС/ХСС). І тільки 127 народних обранців належать до опозиційних фракцій Зелених та Лівих.

Німецька опозиція нині слабка і має обмаль можливостей критикувати й контролювати роботу уряду. До парламентських виборів, які відбулися восени 2013 року, вона мала удвічі більше мандатів. Серед опозиціонерів тоді були й соціал-демократи.

Але нині опозиція отримала несподівану підтримку з боку широкої коаліції. ХДС/ХСС та СДПН запропонували внести зміни до регламенту, які мають розширити права їхніх опонентів. Чималу частину пропозицій складають вимоги, які раніше висували Зелені та Ліві.

Рух із обмеженнями

Узагалі-то опозиція в Німеччині має чимало інструментів впливу на владу. Депутати можуть надсилати запити, на які уряд зобов'язаний відповідати. Або ініціювати створення слідчих комісій, аби викривати ймовірні махінації в міністерствах, а також вимагати у Федеральному конституційному суді перевірки законопроектів на відповідність Конституції. Але для того, щоб реалізовувати всі ці права, опозиції необхідно мати щонайменше 25 відсотків голосів у парламенті.

Згідно з новим законопроектом ХДС/ХСС та СДПН, чинний регламент необхідно частково змінити, щоб, наприклад, слідчі комітети можна було скликати й тоді, коли всі представники опозиції цього вимагатимуть. У складі таких комісій щонайменше 25 відсотків депутатів мають бути від опозиції. Щоправда, правлячі партії не пропонують відміняти норму, згідно з якою для подання позову до Федерального конституційного суду опозиція мусить набрати мінімум 25 відсотків голосів у парламенті.

Ще один чутливий нюанс - час, який відводиться депутатам для виступів. Нині він розподіляється між представниками різних фракцій залежно від кількості мандатів, які належать фракціям. Тому протягом однієї години дебатів на виступи опозиціонерів нині передбачено тільки дванадцять хвилин. Змінювати цю норму представники влади не пропонують.

Депутатські запити теж дієві

А поки що Зелені та Ліві не мають права ініціювати створення слідчих комісій і висловлювати вотум недовіри уряду, констатує політолог Штефан Брехлер із університету Ґісена. Адже Основний закон і регламент Бундестагу передбачають такі права тільки для опозиції, яка має понад 25 відсотків мандатів у парламенті. Зелені та Ліві мають на двох лише 20 відсотків. "Якщо така ситуація залишиться, то демократія може постраждати", - застерігає науковець.

Депутат від Лівої партії Німеччини Ян ван Акен теж налаштований критично. Але, як і чимало колег, він вірить у впливовість депутатських запитів. Попри те, що уряд часто-густо намагається обійти у своїх відповідях критичні теми, опозиціонери вже добряче натреновані за допомогою майстерних запитань витягувати на світ божий незручні факти, зауважує депутат.

Опозиція знаходить лазівки

Також опозиціонери можуть особисто впливати на членів уряду, каже колишній депутат Бундестагу від Зелених Ганс-Йозеф Фелль. "Ми спілкуємося одне з одним у фахових комітетах", - уточнює він. Проте громадськість не надто добре сприймає той факт, що представники влади та опозиції дуже по-діловому і ледь не дружньо співпрацюють у робочих групах, зауважує він. Утім, "хорошими аргументами завжди можна переконати", констатує депутат.

Попри брак простору для маневрів, німецькі опозиціонери зберігають оптимізм. Чимало з них вважають, що опозиція виконує свої завдання вже тоді, коли їй вдається успішно започатковувати дискусії щодо певних тем, котрі таким чином виходять на політичний рівень.