Експерт про "палац Путіна": Архітектура зневаги до людей

Історик архітектури, мистецтвознавець і професор університету в німецькому Бремені Міхаель Мюллер (Michael Müller) в інтерв'ю Deutsche Welle оцінив стиль палацу під Геленджиком у Росії з історично-соціальної точки зору.

Deutsche Welle: Ви - співавтор книжки "Вілла як архітектура влади". Скільки влади символізує те, що називають "палацом Путіна"?

Міхаель Мюллер: Ця будівля своїм стилем відсилає нас у минулі сторіччя, і, суворо кажучи, її не можна назвати сучасною: вона наче випала зі своєї епохи. І вже точно вона не спрямована в майбутнє. У цієї будівлі немає майбутнього. Навпаки, вона символізує те, що влада і велич черпаються з минулого. Якщо ж розглянути модель суспільства, на якій ґрунтується подібна архітектура, то це суспільство до початку індустріалізації.

Важко собі уявити, що це, по-перше, може використовуватися як літня резиденція і, по-друге, що належить (або ймовірно належить) главі держави, погляд якої узагалі-то має бути спрямований у майбутнє. Глава якої узагалі-то не повинен поринати влітку в аристократичну епоху XVII сторіччя.

Якщо це не літня резиденція, то що ж тоді?

Яка літня резиденція?! Ця будівля не взаємодіє зі своїм природним оточенням. Вона жодним чином не пов'язана з місцем, у якому розміщена. Вона ігнорує природу, що її оточує, ігнорує факт, що поряд море. Ігнорує горбисту місцевість по сусідству. Її архітектура дуже сильно сфокусована на самій собі.

Читайте також: "Палац для Путіна": російський екоактивіст про те, як побував усередині

Цю будівлю можна оцінити як спробу самолюбування владою, спосіб показати самому собі, яке значення ти маєш. Що, говорячи серйозно, є не проявом сили, а проявом слабкості. А якщо подивитися на внутрішнє оздоблення, неможливо уявити, аби дрібний буржуа, який піднісся до державного діяча, почувався там комфортно. Ця будівля ворожа не тільки до природи, вона ворожа й до людей. Вона зневажає людей. Тому що складно побачити в ній людей. Це архітектура зневаги до людей, у тому числі й до тих, хто нею користується або користуватиметься.

Це узагалі-то суперечить ідеї могутньої архітектури, але, можливо, це нова інтерпретація могутності?..

В історії архітектури є приклади аналогічних будівель?

Мені спадає на думку садиба Херст-кастл на тихоокеанському узбережжі Каліфорнії, яка належала газетному магнатові Джорджу Херсту. Головна будівля - також із претензією на історичний стиль, але побудована вона з набагато більшим смаком. А тут (під Геленджиком. - Ред.) про смак і говорити не доводиться: внутрішнє оздоблення подекуди виглядає просто жахливо. Але справа зовсім не в цьому. Після падіння Берлінського муру ми побачили, наскільки дрібнобуржуазними, міщанськими були літні дачі ендеерівських функціонерів, наскільки там усе було сумно і примітивно. Тут же навіюється аристократичне володарювання, яке шукає собі подібних.

Дивіться також: Путін у товаристві королів та султанів: палаци марнославства (фотогалерея)

Може, це архітектура олігархії? Може, той, хто свого часу "зачистив" олігархів, хто позбавив їх політичного впливу і примусив підкорятися, тепер ставить себе на вершину олігархічного самовдоволення - і заради цього зловживає політичною владою? Тут ми маємо справу з естетизацією приватизованої влади.