20 років незалежності Чорногорії: курс до ЄС і тиск Сербії

21 травня виповнюється рівно двадцять років з моменту проведення в Чорногорії історичного референдуму, який відкрив їй шлях до виходу з державного союзу з Сербією. Сьогодні оглядачі розхвалюють "видатні досягнення" цієї західнобалканської країни на шляху до членства в Євросоюзі, і святкові заходи з нагоди 20-ї річниці здобуття Чорногорією незалежності проходитимуть у відповідній атмосфері.

За минулі роки Подгориці вдалося відродити до життя переговори про приєднання Чорногорії до ЄС, які забуксували, прискорити проведення реформ і стати основним кандидатом у регіоні на вступ до ЄС, коли Брюссель знову почав виявляти інтерес до прийому нових членів.

"Легко бути найкращим учнем у класі, де інші суцільно відстають", - коментує ситуацію у розмові з DW Даліборка Уляревич із Центру громадянської освіти в Подгориці. Ці слова відображають стан справ у регіоні. У той час як у більшості західнобалканських країн робота, спрямована на досягнення членства в ЄС, застопорилася, Чорногорії вдалося вилучити геополітичну вигоду із ситуації, що склалася на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну й інтересу ЄС до подальшого розширення, який виник у зв'язку із цими обставинами.

Референдум про незалежність Чорногорії

Чорногорія проголосила державну незалежність у 2006 році - після референдуму, який пройшов у гострій боротьбі та за високої явки (86,5 відсотка). За вихід із союзу з Сербією тоді проголосували 55,5 відсотка виборців. Протягом наступних 14 років у владі в Подгориці перебувала Демократична партія соціалістів Чорногорії (ДПС) на чолі з її багаторічним лідером Міло Джукановичем. Останній кілька разів очолював уряд Чорногорії, а у 1998-2002 і в 2018-2023 роках займав крісло президента країни.

Упродовж років уряди Джукановича раз у раз стикалися зі звинуваченнями в корупції. Членів політичної еліти підозрювали у зв'язках з організованою злочинністю, а критики дедалі частіше називали Чорногорію "захопленою державою".

ДПС втратила владу у 2020 році - після кількох місяців масових протестів та організованих церквою виступів проти спірного закону про релігійну власність. Це стало першою демократичною зміною влади в країні з часу здобуття Чорногорією незалежності.

"Чорногорія - одна з небагатьох країн у регіоні, у якої виявилося достатньо демократичного потенціалу, щоб без серйозних потрясінь змінити лідера, який перебував при владі такий тривалий час, - констатує у розмові з DW Александар Попов із Центру регіоналізму в сербському Нові-Саді. - У Сербії цього було б досягти набагато складніше".

Розкол у питанні про національну ідентичність чорногорців

З часу здобуття Чорногорією державної незалежності в країні зберігається розкол між прихильниками суверенітету та відновлення союзу з Сербією. Одна зі сторін просуває ідею самобутньої національної ідентичності чорногорців і незалежної держави, а інша вважає свою країну частиною ширшої сербської національної спільноти і виступає за тісніші політичні, культурні та релігійні зв'язки з Белградом.

За даними останнього перепису населення, що проводився у 2023 году, близько 41 відсотка громадян Чорногорії вважають себе чорногорцями, а близько 33 відсотків - сербами. Таке співвідношення серйозно впливає на перебіг виборів і коаліційну політику в країні.

Просербські партії належать до ключових політичних сил. Оглядачі розглядають їх як основний канал, через який Белград намагається впливати на внутрішні справи Чорногорії.

На офіційному рівні обидва політичні табори досягли консенсусу в питанні про прагнення Чорногорії до ЄС. Однак на рівні неформальному досягнута рівновага є вельми крихкою і вразливою для впливу з боку Белграда, зазначає Александар Попов: "Просербські політичні сили будь-якої миті за сигналом з Белграда можуть заблокувати європейський шлях Чорногорії - і це вже відбувається".

"Ми любили вас більше, ніж ви любили нас"

Таким чином, відносини з Белградом залишаються для Подгориці однією з найчутливіших тем. Це показала і реакція президента Сербії Александара Вучича на направлене йому запрошення для участі в урочистостях з нагоди 20-річчя незалежності чорногорської держави.

Бути присутнім на подібному заході було б "все одно що плюнути в обличчя самому собі та своєму народові", заявив Вучич. 16 травня чорногорське онлайн-видання Borba опублікувало коментар Александара Вучича, що містить наступний пасаж, звернений до громадян Чорногорії: "Ви нам не заважали. Ми сприймали вас як братів і сестер і хотіли жити з вами в єдиній державі. Визнаю, ми винні: пробачте нам за те, що ми любили вас більше, ніж ви любили нас".

Як Белград ставиться до Чорногорії

Даліборка Уляревич із Центру громадянської освіти в Подгориці та Александар Попов із Центру регіоналізму сходяться на думці, що Белград так і не зміг прийняти державну незалежність Чорногорії. "Сербія як і раніше поводиться стосовно Чорногорії так, ніби це тимчасово втрачені території", - пояснює Уляревич.

З точки зору Попова, саме з цієї причини Белград продовжить робити все, що в його силах, аби загальмувати процес вступу Чорногорії до ЄС. "Сербія не хоче, щоб Чорногорія приєдналася до Євросоюзу, тому що це нівелює основний аргумент Вучича - про те, що "Європі ми не потрібні", - вважає Попов. - Якщо Чорногорія вступить до ЄС, стане зрозуміло, що проблема полягає в чомусь іншому".

Експерт вважає, що вступ Чорногорії до Євросоюзу зробить цю країну більш недосяжною для Белграда - з політичної та правової точок зору, а також у плані безпекової політики. Тоді Подгориця покине сферу тиску і впливу з боку Сербії.

Проблема корупції в Чорногорії

Зі свого боку Даліборка Уляревич констатує, що, попри репутацію Чорногорії як балканської країни, яка досягла великих успіхів на шляху до вступу в ЄС, там залишилося чимало проблем, не вирішених з часу здобуття незалежності.

"Корупція досі усюдисуща, - підкреслює співрозмовниця DW. - Дехто сказав би навіть, що сьогодні вона обходиться ще дорожче, ніж раніше, оскільки зараз у владі більше гравців, які хочуть задовольнити особисті та партійні інтереси".

Чорногорії варто використовувати поточний геополітичний момент, пов'язаний з інтеграцією в ЄС, як можливість для глибших інституційних та соціальних перетворень, а не просто як шанс для того, щоб "зрізати" собі шлях до ЄС, упевнена експертка.

"У наших інтересах, безсумнівно, якнайшвидше стати членом ЄС. Однак не менш важливо і провести цей процес належним чином, щоб ми не приєдналися до Євросоюзу, залишаючись неповноцінною державою", - попереджає Уляревич.