"Берлінська квартира": гра, що занурює в німецьку історію

Локдаун 2020 року в Німеччині через пандемію COVID-19: порожні вулиці, зачинені кафе, на кожному розі - центри тестування на коронавірус. Так починається гра "Берлінська квартира" ("The Berlin Apartment"). Оскільки школи зачинені, другокласниця Ділара проводить час на роботі свого батька. Він - майстер-ремонтник, якому доручили оновити стару берлінську квартиру. Зриваючи шпалери і відбиваючи плитку, вони натрапляють на сліди попередніх мешканців.

Гравці поступово занурюються у життя берлінців різних епох, вирушаючи в чотиригодинну подорож крізь століття німецької історії. 

Подорож крізь похмуре минуле Німеччини

Події у грі розгортаються в 1933-му, 1945-му, 1967-му, 1989-му і 2020-му. Майже всі епізоди пронизані похмурою атмосферою. Вони торкаються тем переслідування євреїв під час Другої світової війни, виживання в післявоєнний період і утисків у східній Німеччині.

Одна зі сцен розгортається взимку 1945 року довкола Матільди, яка сумує за батьком. Він - удостоєний найвищих нагород німецький солдат, який так і не повернувся з війни, що розв'язала нацистська Німеччина. Дівчинка живе у кімнаті з мамою і братом. На Різдво вона прикрашає ялинку солом'яними зірками, медалями і гільзами, які вона знайшла серед руїн. Під час скромної святкової вечері дитина запитує: "Мамо, ми що, поганці?"

До 1933 року ця квартира належала єврею Йозефу, чий кінотеатр спалили нацисти. Гравці також занурюються у життя цього персонажа, збираючи валізу для втечі до Парижа.

Цокання годинника, гучні крики в коридорі і наполегливе стукання в двері будинку - напруга наростає до межі. Водночас останні кроки Йозефа по квартирі - це подорож по його життю і гімн кінематографу та мистецтву.

Вигадані герої, справжня історія

Історії жителів вигадані. "Ми вигадали їх для розваги, але вони завжди відбуваються на історичному тлі", - каже Флоріан Кене (Florian Köhne), керівник берлінської студії Blue Backpack, відповідальний за концепцію та дизайн гри. "Ми намагалися розповісти історію так, щоб не було потрібно занадто багато попередніх знань", - додає Кене.

Той, хто ретельно обшукає квартиру, знайде безліч деталей, які поступово складуться в єдину картину.

Гравці отримають уявлення про те, як це - бути пересічною людиною в переломний історичний період. У ролі мешканців квартири вони відчують на собі, наскільки потужно політичні системи можуть обмежувати особисте життя і розвиток, і навчаться цінувати привілей жити в мирі і свободі, сподіваються розробники.

Без героїчних історій, але зі справжніми долями

У грі немає героїчних історій. Ніхто не наділений суперсилою, зброєю або містичними здібностями. Всі просто намагаються якось вижити. Багато хто ламається під тиском системи - як, наприклад, письменниця з Німецької Демократичної Республіки (НДР) , яка мріє написати науково-фантастичний роман про космос із сильною героїнею. Але їй доводиться знову і знову переробляти рукопис, тому що він не влаштовує владу НДР. І все ж вона сідає за друкарську машинку, палить, друкує, неохоче підлаштовується під вимоги влади, аби тільки мати можливість публікуватися.

При цьому у грі свідомо уникають оцінок: хто хороший, хто поганий, хто пристосуванець, хто підтримує політичну систему? Йдеться не про це. Гра розповідає про існування людей у різних політичних системах. Про те, наскільки сильно ці обставини обмежують людей у їхній свободі і яких висновків вони через це доходять: тікають, здаються долі чи намагаються зробити все від них можливе?

Швидкоплинний міський пейзаж

Ідея гри прийшла до гейм- та арт-директора Ганса Беме (Hans Boehme), коли він якось стояв біля вікна своєї берлінської квартири в старому будинку і замислився, скільки ж людей до нього на цьому ж місці так само дивилися на вулицю. Дивно, як сильно вигляд перехрестя змінюється за десятиліття. Там, де в 1933 році трамваї ще ходили під прапорами зі свастикою, після війни з'являється так звана "смуга смерті", простір між загородженнями, що відокремлював Східний Берлін від Західного.

Так само, як і герої гри, сама квартира і перехрестя не існували в реальності. Вони зібрані з реальних прототипів. Розробники шукали натхнення в численних берлінських квартирах старої забудови, в музеях і в старій пекарні, яка не змінювалася з 1950-х років.

Гру надихнули такі наративні проєкти, як "What Remains of Edith Finch" (2017) і "Firewatch" (2016). У першій героїня Фінч досліджує порожній будинок своєї сім'ї і поступово занурюється в захопливу історію роду. У "Firewatch" гравець стає лісником, який патрулює дику місцевість і знаходить загадкові предмети. В обох іграх крок за кроком розкривається емоційний сюжет.

"Берлінська квартира" відноситься до категорії ігор, які раніше зневажливо називали "симуляторами ходьби". Тут гравці просто пересуваються віртуальним світом, збирають предмети і майже не мають ігрових викликів. Такі ігри, як правило, не відрізняються особливою складністю, але приваблюють акцентом на історії.

Як би вчинив я?

Саме тому, що герої "Берлінської квартири" - пересічні люди, гравцям легко поставити себе на їхнє місце і запитати: як вчинив би я? На чиєму боці опинився б? Змирився б із політичною системою чи спробував її подолати - навіть ризикуючи втратити все, опинитися у в'язниці чи загинути?

Усі ці питання залишаються актуальними і сьогодні. Можливо, не в Німеччині, але в країнах з авторитарними режимами і в зонах конфліктів по всьому світу, де люди не завжди можуть жити вільно.

"Берлінська квартира" вийшла 17 листопада 2025 року на всіх платформах. Гра озвучена німецькою та англійською мовами і пропонує субтитри багатьма мовами, включаючи українську.