1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Освіта

Чому в Україні досі не карають за плагіат у наукових роботах

Олександр Голубов
15 жовтня 2020 р.

Плагіатори в Україні часто не лише не мають проблем з політичною кар'єрою - їх не можуть навіть позбавити наукового ступеню. DW розбиралась, в чому причина та як можна змінити ситуацію.

https://p.dw.com/p/3jpLB
Символічне фото до теми "плагіат": ножиці, скотч та стос паперу разом з табличками "copy", "and paste"
Викриття плагіату в українських дисертаціях, окрім скандалів, поки не має жодних практичних наслідків для самих плагіаторівФото: picture-alliance/Jan Haas

Звинувачення у плагіаті в наукових роботах вже не раз ставали для німецьких політиків поворотним моментом для їхньої кар'єри. Серед найбільш відомих, мабуть, є випадок Карла-Теодора цу Ґуттенберґа (Karl-Theodor zu Guttenberg), якого на момент його роботи міністром оборони звинуватили в академічній недоброчесності. У підсумку молодий політик, якому дехто пророкував у майбутньому навіть місце канцлера ФРН, був змушений піти у відставку, залишивши всі політичні посади.

Найгучніші відставки політиків у Німеччині: які скандали руйнують кар'єру (10.07.2020)

Уявити подібний сценарій в Україні поки що важко. За оцінками активістів антиплагіатної ініціативи "Дисергейт", залежно від галузі знань плагіат містять від п'яти до 80 відсотків українських дисертацій. При цьому викриття подібних випадків не призводить до відчутних наслідків, навіть коли до них прикута увага ЗМІ й суспільства, а вчені ступені втрачають лише одиниці з тих, кому закидають академічну недоброчесність.

Читайте також: Мисливець за плагіатом як професія

Жодних наслідків для Шкарлета

Так, ще до призначення виконуючим обов'язки міністра освіти Сергію Шкарлету закидали плагіат у його наукових роботах. При цьому лише спочатку йшлося про викриття активістів "Дисергейту", а вже у вересні цього року комітет з етики Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) підтвердив наявність плагіату у роботах Шкарлета. При цьому до відповідного аналізу були залучені як українські, так і закордонні експерти.

Попри серйозність звинувачень Шкарлет не поспішає йти у відставку. Натомість він називає рішення етичного комітету НАЗЯВО таким, що має лише "рекомендаційний характер", не відповідає дійсності і може дискредитувати міністерство освіти України. Він також звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом проти національного агентства.

Тим часом Світлана Благодєтєлєва-Вовк, координаторка ініціативи "Дисергейт", заявила про отримання погроз та попросила правоохоронців надати їй охорону. Погрози їй почали надходити в червні цього року, коли вона звернулася до міністерства освіти України з приводу плагіату в роботах тоді ще ректора Чернігівського національного технічного університету, а нині - очільника освітнього відомства.

Голова НАЗЯВО Сергій Квіт визнає, що єдиним формальним наслідком для Шкарлета наразі може стати лише офіційне повідомлення Кабінету міністрів України про викриття плагіату в одного з його членів. Втім жодних повноважень вплинути на рішення уряду з цього приводу у агентства немає.

Покарання за плагіат досі немає

Як зазначила в розмові з DW Благодєтєлєва-Вовк, випадок Шкарлета став чудовою ілюстрацією того, як слабкість українських інституцій дозволяє плагіаторам залишатися безкарними. За її словами, викриття плагіату досі не стало в Україні нормою: на більшість викритих випадків відсутня реакція наукової спільноти - плагіаторів не позбавляють академічних ступенів, а навчальних закладів, в яких вони працюють, - ліцензій.

Голова Національного агентства з забезпечення якості освіти Сергій Квіт
Голова Національного агентства з забезпечення якості освіти Сергій Квіт (архівне фотог)Фото: Serhiy Kvit

При цьому, якщо дисертація пройшла фільтр атестаційної колегії міністерства освіти, як це було у випадку Шкарлета, позбавлення наукового ступеню стає неможливим вже й з суто формальних причин, розповідає Благодєтєлєва-Вовк. Хоч українське законодавство наділяє такими повноваженнями НАЗЯВО, аби мати змогу їх виконувати, український уряд має затвердити формальну процедуру реалізації цих повноважень. Але, скаржиться Благодєтєлєва-Вовк, у Кабміні вже більше року не можуть ухвалити необхідний для цього документ під назвою "Порядок скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня", у розробці якого разом з НАЗЯВО брали участь і активісти "Дисергейту".

Суд стає на сторону звинувачених у плагіаті

При цьому у НАЗЯВО попереджають - зволікання з затвердженням документа й надалі призведе до того, що усі подібні рішення етичного комітету будуть оскаржуватися в суді з суто формальних причин. Нинішня судова практика, каже Квіт, підтверджує це побоювання - у більшості випадків суд стає на бік тих, кого у НАЗЯВО вважають порушниками академічної доброчесності.

У таких випадках єдиним відносно ефективним важелем боротьби із плагіаторами, за його словами, залишається публічність. "Сам факт розгляду скарг і їхнього задоволення завдає шкоди репутації плагіаторів, і саме тому вони намагаються зменшити цю шкоду за допомогою суду", - каже Квіт, за оцінкою якого, проти національного агентства в судах зараз розглядається вісім позовів.

Таке затягування із ухваленням "Порядку" з боку уряду, за словами голови НАЗЯВО, має комплексні причини, серед яких він вбачає й політичні. Слід зазначити, що раніше в національному агентстві звинувачували Шкарлета в спробі "знищити НАЗЯВО" і повернути практики часів Дмитра Табачника у вищу освіту. Перед цим міністерство освіти подало в Раду законопроєкт, який би суттєво урізав повноваження агентства, яке має забезпечувати, зокрема, й боротьбу за дотримання академічної доброчесності.

Залучення університетів до боротьби з плагіатом

Втім навіть на тлі такого спротиву у активістів є можливість боротися проти плагіаторів упродовж декількох місяців після захисту їхніх дисертацій - допоки наукову роботу не затвердила атестаційна колегія міністерства освіти України. За словами Благодєтєлєвої-Вовк, для кандидатських дисертацій таке "вікно можливостей" становить близько 2-4 місяців, а для докторських - 6-8 місяців. "Ми цим користуємося і подаємо заяви до міносвіти, аби рішення про присвоєння наукових ступенів у цих випадках скасовували", - розповідає активістка. При цьому лише у 33 відсотках випадків, за її словами, до думки "Дисергейту" прислухаються і карають плагіаторів.

У НАЗЯВО, своєю чергою, намагаються залучити до боротьби з академічною недоброчесністю університети, які, згідно з українським законодавством, мали б самостійно скасовувати власні рішення про присвоєння наукових ступенів у разі виявлення плагіату. В агентстві звертаються до ВНЗ із пропозиціями перевіряти відповідну інформацію та карати винних у плагіаті. Результати таких перевірок можуть бути враховані під час акредитації освітніх програм українських університетів, попереджають у НАЗЯВО. На думку Квіта, подібний шлях має перевагу в тому, що стимулює створення системи контролю за академічною доброчесністю за західним зразком, де університети є відносно автономними у цьому питанні й самі зацікавлені в боротьбі з плагіаторами заради збереження власної репутації.

Народна депутатка від фракції "Голос" у Верховній Раді Інна Совсун, у свою чергу, пропонує на законодавчому рівні заборонити плагіаторам обіймати міністерські посади чи посади очільників закладів освіти. Відповідний законопроєкт народної обраниці вже підтримав освітній комітет Верховної Ради.

Усі перелічені зусилля Благодєтєлєва-Вовк називає важливими і корисними, водночас визнаючи, що проблема плагіату в Україні не має простого і швидкого рішення, адже вона відображає загальний стан громадянської свідомості та розвитку інституцій у країні. "Лише коли покарання за академічну недоброчесність стане рутиною, можна буде говорити про успіх у боротьбі з плагіатом", - резюмує активістка.