Кеш, газ, хабарі: карні справи Тимошенко крізь десятиріччя

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) у п'ятницю, 16 січня, клопотатимуть перед Вищим антикорупційним судом про призначення Юлії Тимошенко застави у 50 мільйонів гривень на час розслідування справи про імовірне хабарництво. За версією правоохоронців, які в ніч на середу обшукали офіс партії "Батьківщина" на столичному Подолі, її лідерка пропонувала депутатам з інших фракцій Верховної Ради неправомірну вигоду за голосування "за" або "проти" конкретних законопроєктів.

65-річна політикиня відразу рішуче відкинула ці закиди, пояснюючи підозри НАБУ і САП "зачисткою конкурентів". "Переслідування і терор - мої будні впродовж багатьох років", - заявила вона з парламентської трибуни.

І дійсно, майже 30-річну кар'єру Юлії Тимошенко в політиці постійно супроводжували кримінальні розслідування. DW нагадує, який вплив вони мали на українську історію і чим закінчилися.

Читайте також: Підозра в корупції: чи згасне зірка Юлії Тимошенко остаточно?

1990-ті: контрабанда валюти

Свій шлях на політичну вершину Юлія Тимошенко розпочала наприкінці 1980-х у рідному Дніпропетровську - тоді одному з найбільших індустріальних міст не тільки радянської України, а й усього СРСР, справжній кузні керівних кадрів, батьківщині Леоніда Брежнєва та першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького. Втім, у непевні часи радянської перебудови 28-річну економістку оборонного заводу приваблювала не політика, а небачені раніше бізнесові перспективи. У 1988-му разом з чоловіком Олександром, сином впливового місцевого чиновника, вона відкрила один із перших у місті пунктів прокату відеокасет. 

Вже за рік подружжя входить у по-справжньому серйозний бізнес - торгівлю нафтопродуктами. Щоправда, грошей, зароблених на піратських копіях американських бойовиків, не вистачає - основний внесок в майбутню компанію робить друг родини, підпільний бізнесмен Олександр Гравец. Із настанням незалежності вони засновують "Корпорацію Український Бензин" (КУБ), що швидко стає єдиним постачальником палива сільгосппідприємствам Дніпропетровщини.

Інвестиції заводили через кіпрський офшор, що дало компанії чималі податкові преференції. Однак у березні 1995 року Юлію Тимошенко - на той час президентку корпорації - вперше затримують при спробі вивезти з країни 26 тисяч незадекларованих доларів та три мільйони російських рублів. Кілька днів її тримають у слідчому ізоляторі в Запоріжжі, визволяти її приїздять свекор та Віктор Пінчук, в партнерстві з яким Тимошенки тоді успішно обмінювали українські труби на туркменський газ. Зрештою, найняті ними адвокати переконали суд відпустити підприємицю - мовляв, сумку з готівкою переплутав із багажем її водій. Однак розслідування не закрили повністю - до нього правоохоронці повернуться вже за кілька років.

А тоді справи складалися якнайкраще: розійшовшись з Пінчуком, власники КУБа реорганізовують бізнес у корпорацію "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ), що швидко стає справжньою торговельно-бартерною імперією. ЄЕСУ постачала українським підприємствам російський газ в обмін на товари, які потім продавала за кордон із чималими прибутками. В 1996 році корпорація зайняла панівне положення на газовому ринку, сумарний обіг усіх її підприємств сягав 10 мільярдів доларів.

Успіхи КУБа та ЄЕСУ, як і більшості перших приватних компаній Дніпропетровщини, були тісно пов'язані із фігурою Павла Лазаренка - у радянські часи високопосадовця обласного комітету компартії, а після настання незалежності - представника президента, обласного голови та, зрештою, прем'єр-міністра. Лазаренко управляв економікою області, а потім і всієї України у напівручному режимі, призначаючи відповідальних за імпорт з Росії дефіцитних енергоресурсів. І робив це не безкоштовно, пригадуватимуть потім акули бізнесу з "третього покоління" "дніпропетровського клану": Пінчук, Ігор Коломойський та Сергій Тігіпко.

У 1997 році Юлія Тимошенко не без підтримки Лазаренка обирається до Верховної Ради другого скликання - за неї віддають голоси понад 90 відсотків виборців в одномандатному окрузі на Кіровоградщині. Однак невдовзі починаються і проблеми - після конфронтації з тодішнім президентом Леонідом Кучмою, Лазаренко втрачає крісло прем'єра, а в лютому 1999-го його заарештовують у США за обвинуваченнями у відмиванні виведених з України кількасот мільйонів доларів.

2000-ні: шлейф гріхів ЄЕСУ

Чималу частину цих коштів на закордонні рахунки Лазаренка нібито переказувала ЄЕСУ та пов'язані з нею фірми, стверджували у наступні роки українські та американські правоохоронці. Сама корпорація на той час, втративши опіку прем'єр-міністра, була майже усунута з газового ринку.

Однак саме тоді стрімко вгору пішла політична кар'єра Юлії Тимошенко. Колишня бізнесвумен у парламенті проявила себе як запальна демагогиня, відстоювала ринкові реформи, створила власну партію "Батьківщина".

В буремні 2000-ні Тимошенко вривається на посаді віцепрем'єрки з паливно-енергетичного комплексу в коаліційний кабінет Віктора Ющенка і несподівано береться викорінювати бартерні схеми, на яких колись заробляла ЄЕСУ. Щоправда, протримається в уряді лише трохи менше року - у січні 2001-го її звільнили через кримінальні звинувачення у контрабанді трьох мільярдів кубометрів газу з РФ на 80 мільйонів доларів та використанні підробних документів. 

Юлія Тимошенко відкидає претензії і закликає опозицію об'єднатися, щоб усунути від влади "олігархічний корумпований режим Кучми". Однак у наступні тижні Генеральна прокуратура один за одним висуває проти неї все нові обвинувачення: в ухиленні від сплати податків кіпрськими акціонерами ЄЕСУ, підкупі Лазаренка, відмиванні грошей через підконтрольні банки. Тоді ж спливає і стара справа про контрабанду готівки. У лютому 2001 року суд відправляє ексурядовицю до Лук'янівського СІЗО, за півтора місяця її вивезуть звідти в лікарню, де теж триматимуть під вартою. Чоловік та свекор Тимошенко і ще кілька топменеджерів ЄЕСУ просидять під арештом понад рік.

Утім, лідерці "Батьківщині" "щастить" - низка українських судів стає на її бік і упродовж 2001-2002 років закриває усі справи проти неї та її родини через брак доказів або процесуальні порушення. У Верховну Раду четвертого скликання Юлія Тимошенко заводить вже власний політичний блок, тож подальші звинувачення Генпрокуратури у спробах підкупу суддів, зловживанні владою та привласненні "газових" мільйонів розбиваються об депутатську недоторканність.

Саме тоді завдяки зусиллям адвокатів зі справи Лазаренка у США зникає епізод із відмиванням грошей, нібито переказаних ЄЕСУ. Однак нові претензії до Юлії Тимошенко висуває РФ - виявляється, що корпорація під її керівництвом заборгувала міноборони Росії понад 300 мільйонів доларів. Йшлося про бартерну схему, за якою ЄЕСУ мала погасити борги українського уряду перед "Газпромом" за рахунок поставок будівельних матеріалів російській армії. Офіційна підозра у підробці службових документів навіть дозволила військовій прокуратурі РФ на короткий час оголосити Тимошенко в міжнародний розшук. Кримінальна справа створила суттєві проблеми у відносинах двох країн, коли у 2005-му Юлія Тимошенко очолила перший "помаранчевий" уряд України. Приїхавши зрештою до Москви на допит, вона змогла переконати російських слідчих: поставки зірвались не через корупцію, а через скасування експортної ліцензії ЄЕСУ за наказом Леоніда Кучми. Втім, і ця справа винирне в її житті повторно за кілька років.

2000-ні роки в українській політиці - період постійних політичних криз. Упродовж цих десяти років Юлія Тимошенко переходила із влади в опозицію і назад сім разів, та, навіть удруге очоливши уряд у 2008 році, два роки перебувала в конфронтації з президентом Віктором Ющенком.

Одним із лейтмотивів цього протистояння було усунення з ринку останнього посередника у газових розрахунках між Києвом та Москвою - швейцарської компанії "РосУкрЕнерго", підконтрольної українському олігарху Дмитру Фірташу. Зрештою, Тимошенко домовилась із Володимиром Путіним - тоді прем'єр-міністром Росії - про перехід на прямі угоди між російським "Газпромом" та українським"Нафтогазом" та нову формулу розрахунку ціни, що призвело б до здорожчання палива майже на третину. Однак підписувати договір на таких умовах керівництву "Нафтогазу" заборонив Ющенко.

2009 рік розпочався з чергової газової кризи: Кремль підняв ціну майже вдвічі до захмарних 450 доларів за тисячу кубометрів і вимагав від Києва погасити борги "РосУкрЕнерго", погрожуючи повністю перекрити газову трубу. Після майже трьох тижнів перемовин Тимошенко одноосібно доручила очільнику "Нафтогазу" Олегу Дубині укласти угоду з "Газпромом" на компромісних умовах: Україна отримала 20-відсоткову знижку від базової ціни, що була прив'язана до цін на нафтопродукти на світових біржах, і водночас відмовлялась від підвищення власного тарифу на транзит газу до Європи.

2010-ті: перевищення влади та кривавий привіт з 1990-х

Окрім чергового скандалу у владі, нові угоди очікувано призвели до зростання вартості газу для населення, що не могло не вплинути на популярність прем'єрки. В лютому 2010-го вона програла другий тур президентських виборів Вікторові Януковичу, поступившись менш ніж п'ятьма відсотками голосів. Так і не визнавши поразки, Тимошенко звинуватила опонентів у фальсифікації голосування, але зрештою змушена була залишити уряд.

Новий кабінет Миколи Азарова одразу ж взявся за аудит діяльності "попередників" - вже в травні він заявив про "багатомільярдні збитки" від їхнього управління державою. Колишніх міністрів, чиновників та керівників держкомпаній Генпрокуратура один за одним обвинувачує у перевищенні повноважень чи зловживанні службовим становищем.

Доходить черга і до Юлії Тимошенко. Спершу їй закидають порушення бюджетного законодавства через перерахування у Пенсійний фонд 320 мільйонів гривень, отриманих від продажу квот на викиди парникових газів - тоді як гроші мали б іти на екологічні програми. Потім - позапланову закупівлю санітарних авто для сільських амбулаторій. Тимошенко та її соратники замовляють зустрічний аудит в США, той доводить: ці рішення не завдали збитків держави, і розслідування, зрештою, призупиняють. Однак заступник генпрокурора Ренат Кузьмін порушує нову справу - цього разу він звинувачує Тимошенко у перевищенні влади через одноосібне доручення керівникові "Нафтогазу" підписати той самий контракт з "Газпромом" в січні 2009 року. Шкоду від угоди слідство оцінює у майже 189,5 мільйона доларів.

Судовий процес, що тривав з червня до жовтня 2011 року, став чи не найскандальнішим в українській історії. Про відверто політичні мотиви справи говорили не тільки соратники Тимошенко, які оточили Печерський суд наметовим містечком, а й іноземні політики зі Сходу і Заходу. Свідки обвинувачення під час допитів ставали на сторону експрем'єрки, вона ж сама звинувачувала "регіоналів" у збагаченні на "РосУкрЕнерго" просто з лави підсудних. Зрештою, після запеклої перепалки з Азаровим на початку серпня, суд постановив взяти Тимошенко під варту.

Цього разу за ґратами вона проведе понад 30 місяців. В жовтні 2011-го Печерський суд засудив її до семи років позбавлення волі і компенсації збитків "Нафтогазу". Апеляційний та Верховний суди майже автоматично підтвердили вирок, і вже під новий рік експрем'єрку відправили до колонії на Харківщині.

Заклики до Віктора Януковича відпустити Юлію Тимошенко на волю лунали з усього світу. Натомість правоохоронці взялись за добряче призабуті старі справи: СБУ поновило розслідування контрактів між ЄЕСУ та міноборони РФ, а Генпрокуратура раптом запідозрила опозиціонерку у резонансному замовному вбивстві 1990-х.

Йшлося про Євгена Щербаня, одного з найбагатших бізнесменів тогочасної України, засновника холдингу "Індустріальний союз Донбасу" (ІСД) та Ліберальної партії. В листопаді 1996 року двоє кілерів розстріляли його разом з дружиною та кількома випадковими співробітниками аеропорту "Донецьк" просто на летовищі. Лише у 2003 році в Луганську засудили зокрема й за цей злочин Вадима Болотського, останнього живого члена "банди Кушніра" - донецької організованої злочинної групи, що спеціалізувалась на замовних вбивствах. Утім, хто замовив Щербаня, Болотський не розповів.

З розкритих під час процесу матеріалів стане зрозуміло, що слідчі роками губились у варіантах: російські спецслужби, донецькі банди, політики в Києві чи конкуренти? Але у 2013 році близький соратник Лазаренка Петро Кириченко раптом дає з США нові свідчення: буцімто прем'єр та очільниця ЄЕСУ разом скинулись на вбивство. Цю версію також підтримав і старший син Щербаня, Руслан.

Натомість ціла плеяда політиків та бізнесменів - від партнерів убитого до президента Кучми - запевняли слідчих: в ЄЕСУ та ІСД не було чого ділити, та ще й в такий кривавий спосіб. Зрештою, влітку 2013 року слідство взяло паузу, щоб офіційно допитати Лазаренка в США. Чи встигла прокуратура зробити це, невідомо - матеріали справи після перемоги протестів Євромайдану вивіз з країни генпрокурор-утікач Віктор Пшонка.

2020-ті: підкуп депутатів

Верховна Рада звільнила Тимошенко з тюрми окремою постановою 22 лютого 2014 року. Днем раніше депутати декриміналізували статтю про перевищення службових повноважень, за якою її засудили у 2011-му. Через два місяці її повністю реабілітував Верховний суд.

Утім, три роки систематичних звинувачень чи не в усіх бідах країни таки далися взнаки її політичним рейтингам: із кожними наступними виборами Юлія Тимошенко набирає дедалі менше голосів. З 2019-го "Батьківщина" займає лише 24 крісла у Раді. Із втратою молодих виборців партійна ідеологія чимдалі звернула у бік консервативного популізму.

НАБУ та САП стверджують - із грудня 2025 року Юлія Тимошенко вирішила схилити на свій бік депутатів з інших фракцій. На підтвердження правоохоронці наводять лише один аудіозапис від 12 січня: жінка із голосом, схожим на голос лідерки "Батьківщини", пошепки пояснює чоловікові, що хоче "грохнути більшість" і готова платити депутатам по п'ять тисяч на місяць за правильні голосування. Голос співрозмовника на записі змінено, ймовірно, саме він документував пропозицію хабаря в інтересах слідства.

Примітно, що це вже третя публічна підозра у підкупі депутатів у Раді, оголошена НАБУ за останній місяць. Напередодні нового року правоохоронці звинуватили у хабарництві п'ятьох членів фракції "Слуга народу", не розкриваючи жодних подробиць, - їх усіх відпустили під заставу. Ще раніше підозру у підбурюванні до хабаря отримала позафракційна Анна Скороход.