Клітор - не зовсім те, що про нього знають. Нове дослідження

Як ви гадаєте, якого розміру клітор? Де саме він знаходиться? Яка його будова? Ці питання спантеличують багатьох. Навіть багатьом медикам складно на них відповісти. І пов’язано це не стільки з відсутністю інтересу до цієї теми, скільки зі структурною проблемою. Упродовж тривалого часу основні органи жіночого тіла були значно менш вивчені в медицині, ніж чоловічі.

Чоловічим еквівалентом клітора є пеніс: обидва органи мають однакове ембріональне походження, складаються з печеристої (кавернозної) тканини, здатні до ерекції під час збудження та відіграють центральну роль в отриманні сексуального задоволення. Однак на питання про те, який розмір пеніса або яка його будова, багатьом відповісти простіше - ця інформація є в кожному підручнику з біології.

Анатомія клітора в 3D

Нове 3D-дослідження, проведене в Нідерландах, заповнює деякі прогалини у знаннях про клітор. Дослідницька група під керівництвом Джу Ен Лі з Амстердамського університетського медичного центру вивчила два тіла донорів за допомогою спеціальної рентген-методики: синхротронного випромінювання - методу, що дає змогу отримувати зображення органів і частин тіла з надзвичайно високою розподільною здатністю та бачити найдрібніші деталі. Оскільки традиційні методи, такі як МРТ (магнітно-резонансна томографія), зазвичай відображають лише загальну структуру, раніше було неможливо отримати зображення найтонших нервових сплетінь.

Читайте також: У хлопчиків - пеніс, а у дівчаток? У німецьких підручниках з'явився клітор

Результати дослідження вперше показали, наскільки складна система нервових закінчень самого клітора. Так, вчені змогли побачити у тривимірному просторі найважливіший і найчутливіший нерв клітора - дорсальний, що проходить від тазу до голівки. Усередині голівки клітора розташовані кілька товстих нервових стовбурів, які розгалужуються, нагадуючи дерево, і доходять майже до поверхні - деякі з них сягають товщини до 0,7 міліметра. Всупереч раніше висунутим припущенням, нерви не звужуються, а, навпаки, розходяться віялом. Крім того, зображення показують, що нервові сплетіння не тільки доходять до голівки клітора, але й проникають у кліторальний капюшон і доходять до лобка.

Недосліджений орган жіночого тіла

Упродовж тривалого часу клітор як важливу частину жіночого організму в науці ігнорували. Частково це пояснюється тим, що протягом десятиліть увага зосереджувалася лише на його верхній, видимій частині. Але насправді більша частина цього органу розміщена всередині. Цей анатомічний факт було систематично описано лише наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років.

Ключову роль у цьому відкритті відіграла австралійська урологиня Хелен О'Коннелл. За допомогою МРТ-дослідження вона першою вказала на те, що клітор - це не зовнішній маленький горбок, а великий, складний орган, довжина якого може сягати 8-12 сантиметрів: видима голівка - це лише зовнішня частина структури, яка простягається нижче лобкової кістки, оточує отвір піхви і складається з еректильної тканини, яка наповнюється кров'ю під час збудження. Детальні зображення пеніса на той момент існували вже кілька десятиліть.

Джу Ен Лі - нейробіологиня за освітою, тривалий час спеціалізувалася на вивченні головного мозку. Однак останніми роками її дослідження дедалі частіше стосувалися периферичної нервової системи, наприклад, зв'язків з кишківником. Під час однієї з найбільших європейских конференцій вона запитала учасників, чи хтось досліджує, як нерви в статевих органах взаємодіють із головним мозком. Як виявилося, мало хто взагалі про це думав.

Лі дуже зацікавилася цією темою. Після захисту докторської дисертації вона приєдналася до Амстердамського університетського медичного центру, який є частиною міжнародного проєкту Human Organ Atlas Hub (HOAHub) - з метою створити картуу людського тіла з використанням синхротронного методу. Своєрідний Google Earth з анатомії. "Клітор, звичайно ж, є одним із людських органів, - сказала Лі DW. - Тому було важливо включити його до проєкту".

Після публікації препринту хірурги же зв’язалися з Лі, повідомивши, що вважають її роботу дуже корисною у своїй практиці. "Точне знання анатомії може допомогти уникнути пошкодження нервів під час операції на вульві", - каже вона. Автори підкреслюють, що отримані результати особливо корисні під час операцій на жіночих статевих органах, а також під час пологів, операцій зі зміни статі або в реконструктивній хірургії після небезпечних операцій з обрізання жіночих статевих органів.

Справжній розмір клітора

Менді Манґлер (Mandy Mangler) - завідувачка відділенням гінекології та акушерства в Берліні, переконалася, наскільки великий розрив між дослідженнями та повсякденною практикою. Побачивши нові зображення клітора, вона зраділа, адже попередні припущення нарешті підтвердилися. "Наукових досліджень клітора занадто мало, - каже вона. - Припущення про те, що нерви поширюються на лобок і малі статеві губи, виявилося правдою - тепер це нарешті доведено".

Для Манґлер це важливий момент, наприклад, для проведення операцій у зоні вульви. Це не менш важливо для сексології та при травмах статевих органів. "Клітор практично не вивчається в медичних вишах, каже Манґлер. - А наслідки такі, що лікарі проводять операції в зоні вульви, не маючи точного уявлення про нервові шляхи". У результаті у жінок з’являється біль, виникають порушення чутливості та інші сексуальні проблеми, які часто не пов’язують із хірургічними втручаннями чи пологами.

Манґлер проводить аналогію з чоловічим здоров’ям. У своїй повсякденній практиці вона працює в одній операційній разом з урологами. "Я на власні очі бачу, скільки зусиль докладається для збереження всіх нервових сплетінь під час операцій на пенісі, - каже вона. Проводиться багато досліджень, навчань та заходів з підвищення рівня обізнаності. Але нікого це не хвилює, коли йдеться про клітор".

Манґлер вважає це великою несправедливістю та класичним прикладом гендерного розриву в питаннях здоров’я: медичні стандарти, які вважаються очевидними для чоловіків, відсутні для жінок - не навмисне, а через історичне нехтування. Це тема, якій Менді Манґлер присвятила свою нову книгу "Don’t miss the clitoris".

Жіночому тілу приділяють замало уваги

Те, що центральні органи жіночого тіла тривалий час були недооцінені, помітно й в інших сферах. Нещодавно з'явилися нові дослідження яєчників: тканина, rete ovarii, описана понад 100 років тому, яка вважалася нефункціональною і зникла з підручників анатомії, може відігравати роль у регуляції гормонів і бути важливою для ембріонального розвитку яєчників. Ймовірно, існує також її зв’язок із утворенням кист. Усе це свідчить про те, що жіночу анатомію часто спрощували або розглядали як другорядну з медичної точки зору.

Навіть нове дослідження клітора не дає відповіді на всі питання. У суспільному дискурсі його результати іноді називають першим "повним зображенням" нервової мережі клітора. Лі категорично з цим не згодна. "Як науковиця я не можу скласти повну картину, - каже вона. - Нові технології завжди приноситимуть нові знання". Більшість частин цього ребуса поки що залишаються невирішеними.

Вчені дослідили постмортальні зразки кліторів двох літніх жінок,  щоб зрозуміти, як структура та функція клітора змінюються протягом життя: під час статевого дозрівання, вагітності, менструального циклу або менопаузи. Наразі це питання значною мірою не вивчено. І Лі хоче краще розібратися в цих питаннях у майбутньому.

Манґлер також вбачає велику потребу в проведенні додаткових досліджень. Водночас вона наголошує на необхідності змінити підхід: "Під час кожної гінекологічної операції або допомоги під час пологів слід враховувати анатомію й фізіологію клітора - так само, як це робиться у випадку з пенісом".