Підтримка федеральним урядом Німеччини будівництва газопроводу "Північний потік-2" від самого початку була політичною помилкою. Підписання договору про його будівництво - лише трохи більше ніж через рік після анексії Криму - в Москві розцінили як сигнал того, що тривога через війну проти України в Німеччині згасає.
В економічному та політично-безпековому розрізі цей газопровід спрямований проти України, яку підтримує Євросоюз. І мантра з Берліна про те, що йдеться про приватний економічний, а не політичний проєкт, так сильно розходиться з реальністю, що у Кремлі упевнилися: Захід є або слабким та непослідовним, або таким же цинічним, як і сама Москва, - або і те, і інше одночасно.
Читайте також: Як Німеччина може зупинити "Північний потік-2" - і якою ціною
Така позиція значно послабила ефективність європейської єдності проти російської агресії - імовірно, не всупереч, а завдяки тому, що ця єдність у великій мірі є заслугою німецького уряду. Оскільки невизначеність, яка утворилася у результаті, була для Кремля ніби запрошенням до подальшого випробовування того, наскільки далеко він може зайти. Із того часу Кремль це багато разів робив, а у Берліні натомість не намагалися це зупинити. І коли зараз міністр закордонних справ ФРН Гайко Маас (Heiko Maas) після отруєння Олексія Навального допустив можливість перегляду (позиції уряду ФРН щодо газопроводу "Північний потік-2". - Ред.), це стало маленьким кроком у правильному напрямку.
Читайте також: Меркель уже не виключає можливих санкцій щодо "Північного потоку-2"
Але тим, що Маас знову поставив рішення федерального уряду в залежність від поведінки Москви, він запросив російську владу до тієї заплутаної гри із суперечливими сигналами - із дипломатичною люб'язністю, з пусканням диму в очі та взаємними докорами - яку у Кремлі так люблять.
Тим часом вирішальним має бути лише те, чи відповідає "Північний потік-2" німецьким та європейським інтересам. Відповідь на це запитання лежить у дуже простій констатації: російському режимові, який, порушуючи міжнародні конвенції, застосовує заборонену нервово-паралітичну речовину проти опозиціонера, цим газопроводом до рук дається інструмент, за допомогою якого він може лише розширити свій вплив.
Автор: Райнгард Фезер, оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом