ЄБРР: Без повноцінного ремонту конфайнмент втратить сенс

Наслідки минулорічного удару російського дрона по Чорнобильській атомній електростанції виявилися значно серйознішими, ніж вважалося спочатку.  Внаслідок атаки 14 лютого 2025 року було пошкоджено 15 м² внутрішньої та зовнішньої обшивки та близько 200 м² панелей Нового безпечного конфайменту (НБК), зведеного над реактором четвертого енергоблоку, але не тільки - критично постраждали також внутрішні системи, необхідні для безпечної експлуатації конструкції.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), який керував проєктом будівництва нового укриття з 1990-х років, стверджує, що пошкодження поставили під загрозу дві найважливіші функції НБК: зберігання радіоактивних матеріалів та можливість демонтажу нестабільного оригінального саркофага, поспішно побудованого після аварії 1986 року на четвертому реакторі. Місяць тому ЄБРР поширив попередню оцінку ремонту від двох французьких інженерних компаній Bouygues Travaux Publics та Vinci Construction Grands Projets, які проєктували конфаймент: ті вважають, що ремонт триватиме кілька років і коштуватиме 500 мільйонів євро.

Про те, що робить ремонт таким дорогим та де шукати на нього гроші, DW напередодні 40-ї річниці катастрофи поговорила з президенткою ЄБРР Оділь Рено-Басо. 

DW: У ці дні у квітні в Україні згадують події Чорнобильської катастрофи та ліквідації. Чи пам'ятаєте ви, коли вперше почули про аварію на ЧАЕС? Наскільки я знаю, ви тоді були студенткою у Парижі.

Оділь Рено-Бассо: Так, я вивчала політологію. Я не пригадую точно сам момент звістки, але добре пам'ятаю багато дебатів навколо цього. В ті дні у Франції розповідали, що хмара з радіоактивними компонентами не буде сунути на країну, сягне хіба що східної її частині, але зрештою зупиниться на кордоні. Тож було багато людей, які казали: на нас це не вплинуло. З іншого боку було багато скептицизму щодо цієї інформації.

Мені тоді був лише один рік, але з часом, коли я став журналістом, мене найбільше вразило те, що західні ЗМІ повідомили про аварію набагато раніше, ніж радянська преса, яка контролювалася владою, що приховала інформацію від громадськості…

Я пам'ятаю, що в наших громадян теж було відчуття, що уряд Франції не є цілком прозорим щодо того, що відбувається, і щодо того, чи підвищиться рівень радіації у Франції. Ми дивилися на те, що робили інші країни - наприклад, забороняли їсти певні фрукти. Загалом реакції тоді різнилися…

Протягом наступних десятиліть Чорнобиль вплинув не тільки на навколишнє середовище, але й на політику і економіку: підштовхнув розпад Радянського Союзу, був провідною темою політичного та економічного життя України у перші роки незалежності. Озираючись назад, як би ви оцінили його вплив на європейську політику, економіку та науку?

Це був значний вплив із тривалим ефектом. У Європі, на мою думку, це викликало багато дискусій щодо прозорості інформації для людей. Це спричинило багато дискусій, подібно до того, як це було під час катастрофи (на Фукусімській АЕС. - Ред) в Японії. Кожного разу відбувається перегляд правил безпеки, вимог, інституційної структури, щоб забезпечити наявність системи стримувань і противаг та незалежних органів для перевірки виконання правил ядерної безпеки. Але також, у ширшому сенсі - дає поштовх для дискусій про інформування громадськості щодо цих глобальних ризиків, про прозорість влади, тощо.

Читайте також: 40 років Чорнобильській катастрофі: що повідомляли медіа СРСР та Західної Німеччини про аварію на ЧАЕС

Перейдемо до сьогодення. Місяць тому ЄБРР оприлюднив оцінку від інженерних компаній Bouygues та Vinci, які входять до консорціуму Novarka, згідно якої ремонт захисного конфайнменту коштуватиме близько пів мільярда євро. Це приблизно чверть від загальної вартості усього будівництва...

Це дуже попередня оцінка…

Але минулої весни від незалежних аналітиків у ЗМІ наводились оцінки у десятки мільйонів євро - десь 40-50... Чому це відновлення таке дороге?

Порівнюючи останні оцінки ремонту із витратами на будівництво, не слід забувати про інфляцію - минуло більше 10 років, ціни виросли. І, спираючись на оцінки інженерів, я вважаю, що відремонтувати конструкцію таким чином, щоб гарантувати відновлення її довгострокової захисної здатності, технічно не так просто. Можна зробити якісь короткострокові швидкі виправлення - які, можливо, і коштують кілька десятків мільйонів євро - але вони не будуть стійкими.

Якщо ж ми хочемо відновити вентиляційну потужність цієї надскладної конструкції, то вартість буде на рівні цих 500 мільйонів євро. Ми покладаємося на надзвичайно високий рівень компетентності фахівців та компаній, які збудували захисну оболонку, і хочемо повернути її до тих самих початкових стандартів - забезпечення укриття на 100 років. А ще ж пошкоджень зазнали і кранові установки всередині захисної оболонки, які мали б розбирати старий об'єкт...

Тож, на вашу думку, відновленням конфайнменту має займатись той самий консорціум?

На мою думку, вони знають усе про його технічні особливості, мають експертизу, ноу-хау - тож це було б цілком логічно, тому ми й попросили їх провести цю попередню оцінку.

Читайте також: 

40 років аварії на ЧАЕС: екскурсія Прип'яттю з її колишнім мешканцем

Як, на вашу думку, має відбуватись відновлення?

Думаю, що так само, як і будівництво, бо функції укриття є фундаментальними з точки зору ядерної безпеки для України і світу. Воно має не випускати назовні радіацію та забезпечувати демонтажні роботи під захисною оболонкою. Адже всередині все ще перебуває величезна кількість радіоактивного палива із дуже-дуже тривалий циклом напіврозпаду. Тому й потрібна оця вся інфраструктура з кранами.

Якщо не вкластися у ремонт належним чином, існує ризик корозії - дощі, вітер та сніг зроблять конструкцію непридатною для захисту від радіоактивного пилу. Весь ефект, вся додана вартість цієї захисної оболонки зникнуть, а значить усі ті кошти, які були вкладені в цей проєкт, витрачені даремно.

Мене також вразили попередні терміни відновлення. Якщо все так критично, то чому роботи почнуться  лише наступного року?

Насправді ремонт уже триває. Ми маємо певні кошти, щоб провести термінові роботи, наприклад, аби уникнути проникнення води всередину об'єкту тощо. Але повноцінний ремонт має стартувати на початку 2028 року, щоб завершити його до 2030 року.

Два роки?!

Такі наразі припущення.

Я не певен, що ані українське суспільство, ані російські військові, які здійснили цю атаку, усвідомлюють, наскільки серйозними є її наслідки.

Ризики радше довгострокові. Сьогодні на Чорнобилі немає витоків радіації. Але якщо зволікати, то це стане справжньою проблемою. Тому термін до 2030 року цілком чіткий - далі стане набагато складніше.

Ви обговорювали такий варіант з Vinci та Bouygues?

Не особисто, але наша команда обговорювала. Я не знаю, скільки разів вони відвідували об'єкт після дронового удару, але вони його дуже добре знають. Тож вони оглянули його і могли зробити цю оцінку, спираючись також на свої знання про конструкцію. Але потрібна буде подальша робота для уточнення оцінки.

Читайте також:  Новий конфайнмент на ЧАЕС: більше, ніж просто сталева арка

Чи лишились ще гроші в Фонді укриття?

Так, трохи є, і зараз ми витрачаємо їх на цей терміновий ремонт, техніко-економічне обґрунтування тощо. Але це й близько не 500 мільйонів євро, які потрібні - радше щось близько 70 мільйонів для підготовки до реконструкції. Нам потрібно додаткове фінансування, значне додаткове фінансування.

Яке ваше бачення того, звідки взяти ці гроші?

Я вважаю, що для цього проєкту потрібні спільні міжнародні зусилля, оскільки це глобальна проблема. Звісно, Україна не може самостійно профінансувати всі інвестиції. Крім того, це не просто інвестиція, яка приносить прибуток, а захисна інвестиція, покликана запобігти катастрофі. Вона сама по собі не генерує доходів. Тому потрібне грантове фінансування, оскільки повернути ці кошти неможливо. І це вимагає міжнародних зусиль.

Ми розпочали переговори з лідерами G7, міністрами закордонних справ та фінансів, щоб пояснити ситуацію, потреби - що відбудеться, якщо нічого не робити, і якими будуть подальші наслідки. Ми також залучили всіх донорів, які сприяли будівництву конфайнменту, і будемо працювати з ними. Будівництво НБК було сигналом міжнародної співпраці, міжнародної підтримки України, і такий підхід потрібно реалізувати для цього нового виклику.

Росія теж була одним із найбільших донорів будівництва. Як ви плануєте домовлятися з ними?

Росія дійсно внесла 4 відсотки фінансування, але це не було найбільшим внеском - були країни, що надали 9-10 відсотків, ЄС також зробив дуже значний внесок. На даний момент я не очікую, що Росія зробить внесок у ремонт конфайнменту, але якщо з часом з'явиться механізм репарацій - то нехай заплатять. Я маю на увазі, що це ж інфраструктура, яка коштувала багато і була зруйнована російською агресією - за це треба вимагати компенсацій.

Читайте також:   Після російської окупації небезпек на Чорнобильській АЕС стало більше

Фонд укриття був створений близько 30 років тому, у 1997 році - це був час миру, дружби та співпраці. Чи буде набагато складніше зараз організувати такий великий збір коштів на відновлення? Чи зрозуміють світові лідери та все людство, наскільки це важливо?

Я думаю, що світ розуміє: ядерна безпека є проблемою, і якщо нічого не робити, це може мати дуже великий вплив на весь регіон. Тому є чітке розуміння та зобов'язання, і уряди мають знайти ресурси в бюджеті. Одна з проблем полягає в тому, що потреб багато, і Україна в будь-якому разі потребує значної підтримки, щоб фінансувати енергетичну інфраструктуру, військове обладнання тощо. Але, з іншого боку, я думаю, є чітке розуміння, що це є частиною нагальної необхідності через стан безпеки.

І з нагоди річниці добре було б згадати, якою людською катастрофою це було, які дуже, дуже складні наслідки це може мати, якщо ми не контролюватимемо ці величезні залишки радіоактивного палива, які досі перебувають в Чорнобилі. Знайти ресурси буде нелегко, але, на мою думку, існує чітке розуміння того, що це абсолютно необхідно, що ми маємо вирішити цю ситуацію і що ми маємо інвестувати в безпеку цієї інфраструктури.

Термін експлуатації конфайнменту передбачався у 100 років - і, наскільки я розумію загальну стратегію, автори проєкту виходили з розрахунку, що в наступному столітті людство знайде спосіб, як безпечно утилізувати залишки ядерного палива. На вашу думку, чи зараз людство достатньо інвестує у пошук такого рішення і загалом в екологічні проєкти? І яка роль таких інститутів як ЄБРР у пошуку рішень для подолання наслідків глобальних катастроф і переходу людства до "зеленої" економіки?

Ми фінансуємо відновлювані джерела енергії та енергоефективність, тому "зелений перехід" є одним із наших головних пріоритетів. Зараз половина наших інвестицій іде в цьому напрямку. В тому числі в Україні, де ми реалізуємо багато проєктів з диверсифікації джерел енергії, а також разом із приватним сектором та державними компаніями працюємо над розвитком "зелених" електростанцій - сонячних, вітрових тощо. Що стосується більш технічної сторони та досліджень щодо поводження з високорадіоактивними ядерними відходами, то ми не інвестуємо в цю галузь, але я знаю, що багато країн працюють над цим, оскільки є низка країн, які все ще інвестують в атомні електростанції та намагаються підвищити безпеку і вирішити всі ці питання безпеки та управління наслідками такої ситуації.

Дивіться також: