У стилі Трампа: що треба знати про стратегію нацбезпеки США?

Гасло "Америка передусім" давно стало ключовим для Дональда Трампа,  проте після публікації стратегічного документа, що визначає зовнішню політику нинішньої адміністрації США, воно здається як ніколи реалістичним. "У всьому, що ми робимо, ми ставимо Америку на перше місце", - йдеться в підписаному президентом вступі до нещодавно опублікованої 29-сторінкової "Стратегії національної безпеки Сполучених Штатів Америки".

Чим є нова стратегія нацбезпеки Дональда Трампа?

Рада національної безпеки не визначає політику, а радше викладає уявлення уряду про зовнішню політику. Звичайно, події у світі можуть призвести до її перегляду. Наприклад, як зазначає американський експерт із зовнішньої політики Ендрю Пейн, у версії 2022 року, опублікованій за часів президентства Джо Байдена, Близький Схід у документі практично не згадувався.

Однак концепція національної безпеки має очевидний вплив на розподіл державних ресурсів і дає іноземним урядам орієнтири щодо намірів США. "Незалежно від того, чи дотримується сама адміністрація викладених тут принципів і пріоритетів, це чи не найкраще джерело інформації для політиків за кордоном, які бажають розуміти напрямок руху адміністрації, яка досі була непослідовною і непередбачуваною", - зазначив в інтерв'ю DW співробітник лондонського аналітичного центру Chatham House Ендрю Пейн.

Читайте також: Нова стратегія нацбезпеки США - Трамп шокував Європу 

Про що йдеться в документі?

Крім безлічі самовихвалянь і відмови від традиційної зовнішньої політики США, Трамп викладає більш чітко концепцію "Америка передусім", ніж у своєму першому документі про національну безпеку в 2017 році. "Після завершення  "холодної війни" американська зовнішньополітична еліта переконала себе, що постійне панування Америки в усьому світі відповідає найкращим інтересам нашої країни, - йдеться у вступі. - Однак справи інших країн стосуються нас тільки, якщо їхні дії безпосередньо загрожують нашим інтересам".

Отже, загальні положення стратегії є відходом від американського втручання за кордоном, мультилатералізму на користь національного самовизначення, принаймні, там, де це вигідно США. У документі міститься заклик до США повністю контролювати свої кордони, мати "найпотужніші, смертоносні та технологічно передові збройні сили в світі" і "найдинамічнішу, інноваційну та передову економіку", а також зберігати вплив "м'якої сили" по всьому світу у власних інтересах.

У глобальному контексті документ є "трампівським доповненням доктрини Монро", ухваленої в 1823 році, яка стосується самовизначення США в умовах європейського втручання. У ньому також ідеться про запобігання домінуванню ворожих сил на Близькому Сході" і зазначається, що припинення війни Росії проти України є ключовою метою поряд з боротьбою з незаконним обігом наркотиків у Карибському морі та східній частині Тихого океану. Також документ містить заклик до інших країн взяти на себе більшу частину відповідальності у глобальних питаннях.

Читайте також: Депутат про стратегію безпеки США: Наче її озвучив Путін

У документі також йдеться про те, що Європа стикається з "перспективою руйнування цивілізації", що деякі європейські країни будуть "невпізнанними за 20 років або менше", і  постає питання про їхню "достатню силу, щоб залишатися надійними союзниками".

Однак цей загальний напрям американського ізоляціонізму не завжди послідовно застосовується. Він закликає до "переваги США" в Західній півкулі, особливо в Латинській Америці. Водночас до цього додається: "Ми будемо заохочувати і підтримувати уряди, політичні партії та рухи регіону, які в цілому поділяють наші принципи і стратегію".

Це новий напрям зовнішньої політики США?

Хоча ці стратегічні цілі, ймовірно, не стануть політикою, їхня пряма декларація демонструє кардинальну зміну в порівнянні з концепцією, опублікованою Байденом у 2022 році. На думку Ендрю Пейна, це "є фундаментальною і явною відмовою від стратегій національної безпеки, розроблених, принаймні, з моменту закінчення "холодної війни". "Очевидно, чим це не є: традиційною ліберальною інтернаціоналістською ортодоксальністю, яка десятиліттями підтримувала велику стратегію США", - додав він.

Це, звичайно, ближче до стратегії національної безпеки Трампа, ухваленої у 2017 році. Але, на думку викладача міжнародних відносин у Кентському університеті Рубрика Бігона, узгоджується з ширшими змінами, що сталися під час другого президентського терміну Трампа. "Здається, це відповідає характеру переходу від Трампа до Трампа 2.0. Нинішня стратегія ближча до своєрідного світогляду Трампа, ніж документ 2017 року", - сказав він DW і додав, що це сталося частково тому, що "Трамп цього разу почувається комфортніше на посаді президента, і довколо нього більше членів його команди, а не представників істеблішменту".

Реакція Європи на стратегію США: "Правіше ніж  крайні праві"

Реакція активних європейських політиків була стурбованою, але загалом зводилася до применшення значущості документа, попри те, що Трамп у ньому посилив нападки на Європу, які лунали і раніше, наприклад, у його виступі в ООН. Тоді президент США заявив, що "Європа має серйозні проблеми. У неї вторглася ціла армія нелегальних іммігрантів, якої раніше ніхто ніколи не бачив".

"Правіше ніж крайні праві", так назвав документ колишній прем'єр-міністр Швеції Карл Більдт. А міністр закордонних справ Німеччини Йоган Вадефуль (Johann Wadephul) заявив після публікації стратегії, що його країна не потребує "зовнішніх порад", проте США залишаються "нашим найважливішим союзником в Альянсі (НАТО. - Ред.)". "Питанням свободи слова чи організації наших вільних суспільств - не місце в (стратегії. - Ред.), принаймні коли йдеться про Німеччину", - додав він.

Глава зовнішньополітичного відомства Євросоюзу Кая Каллас висловилася в тому ж дусі: "Думаю, ми не завжди сходилися у поглядах з різних питань, але загальний принцип залишається незмінним: ми найбільші союзники, і нам слід триматися разом".

Натомість у Росії речник Кремля Дмитро Пєсков привітав документ, назвавши його таким, що "значною мірою відповідає нашому баченню" та "позитивним кроком".