Угода між США та Іраном: запитань більше, ніж відповідей

Цього тижня високопосадовці зі США та Ірану мають прибути до Швейцарії й підписати там рамкову угоду, яка передбачає "негайне й остаточне припинення воєнних дій на всіх фронтах", заявив прем'єр-міністр Пакистану Шахбаз Шаріф. За його словами, церемонія підписання запланована на п'ятницю, 19 червня.

Американський президент Дональд Трамп минулими вихідними підтвердив слова Шаріфа, повідомивши, що досягнуто домовленості про припинення війни з Іраном. Влада Ірану висловила обережну підтримку ініціативі, однак утрималася від схвалення всіх деталей майбутньої угоди, що з'явилися в ЗМІ.

Оглядачі у зв'язку з цим нагадують, що попередні сплески оптимізму з боку Трампа з цього приводу не раз закінчувалися безрезультатно, тому й нинішня мирна ініціатива також може зазнати невдачі, так і не дійшовши до стадії підписання у Швейцарії.

Багато деталей ймовірної угоди залишаються незрозумілими, залишаючись предметом політичних розбіжностей. Більше того, навіть у разі її укладення Тегераном і Вашингтоном 19 червня, рамковий документ, за наявними даними, відкладає рішення щодо низки принципових питань, зокрема суперечки навколо іранської ядерної програми, на 60 днів після підписання.

Що виграють від угоди США та Іран?

Бабак Дорбейкі, лондонський політичний аналітик, у минулому співробітник Іранського центру стратегічних досліджень (CSR), каже, що угода, яка готується, очевидно, у короткостроковій перспективі пропонує кожній стороні певні тактичні переваги, одночасно відкладаючи вирішення найскладніших питань на потім.

"Серед основних вигод для Ірану - припинення американської морської блокади його території, тимчасове полегшення умов для продажу нафти, а також письмова заява США про визнання та повагу до суверенітету Ірану", - пояснив він в інтерв'ю DW. І додав, що влада в Тегерані може також розглядати майбутні домовленості як інструмент для збереження своєї легітимності всередині країни, демонструючи, що вони не здалися під зовнішнім тиском. При цьому Дорбейкі також назвав проблемні положення, які залишаються чутливими для Ірану.

Так, представлений американцями варіант угоди, як видається, передбачає набагато жорсткіші умови щодо іранської ядерної програми, включаючи вивезення збагаченого урану за межі країни та довгостроковий моніторинг. Водночас із заяв Тегерана випливає, що саме збагачення може зберегтися в тій чи іншій формі. Дорбейкі впевнений, що ці дві позиції важко поєднати.

Для Вашингтона, продовжує аналітик, переваги угоди полягають в іншому - вона покладе край дороговартісній воєнній операції, зменшить тиск на світовий енергетичний ринок і потенційно дозволить досягти більшого прогресу в ядерному питанні, ніж це було б можливо в межах більш вузької системи контролю над озброєннями.

Однак він також попередив, що Сполучені Штати, як і раніше, стикаються з проблемами перевірки виконання домовленостей, внутрішньополітичними розбіжностями та опором з боку проізраїльських сил, незадоволених будь-якою угодою, яка не зачіпає ширшу роль Ірану в регіоні.

Ізраїль не є стороною угоди, але може вплинути на її майбутнє

Однією з найочевидніших слабкостей майбутньої угоди є те, що Ізраїль формально не бере в ній участі, хоча події глибоко зачіпають його інтереси. Це важливий момент, оскільки вирішення низки найгостріших регіональних конфліктів, особливо в Лівані, багато в чому залежить від дій Ізраїлю.

Бабак Дорбейкі назвав цю обставину одним із структурно слабких місць угоди. На його думку, Вашингтон може бути готовий прийняти рамкову угоду, яка знизить безпосередні ризики та відновить стабільність на морі. У той час як Ізраїль може продовжити самостійно проводити воєнні операції в секторі Гази, Лівані або Сирії, якщо вважатиме, що укладені домовленості недостатньо враховують його інтереси.

Читайте також: Чи дістанеться США іранський збагачений уран?

Така можливість викликала критику і всередині Ірану. Британська газета The Guardian написала, що іранські прихильники жорсткої лінії засудили угоду як принизливий компроміс, стверджуючи, що вона не забезпечує Тегерану ні гарантій компенсації збитків, ні всеосяжного пом'якшення санкцій, ні стійкого зміцнення безпеки.

Полегшення та обурення 

Інформація про майбутню угоду між США та Іраном викликала схвальну реакцію з боку лідерів багатьох держав, зокрема прем'єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера, канцлера ФРН Фрідріха Мерца (Friedrich Merz), президента Франції Еммануеля Макрона, а також генсека ООН Антоніу Гутерріша.

Ізраїльські високопосадовці виявили набагато менший ентузіазм. Міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір підкреслив, що "угода Трампа нас не зобов'язує", Ізраїль не повинен йти на компроміс щодо чогось меншого, ніж "повне розформування Хезболли", і не повинен залишати "жодну територію, яку наші бійці захопили та очистили від терористичної інфраструктури".

Подібне невдоволення з боку частини ізраїльської еліти, ймовірно, буде підсилено її політичними однодумцями та союзниками у США. Марк Левін і Бен Шапіро, відомі оглядачі, які виступають за продовження війни проти Ірану, вже висловили сумніви щодо анонсованої угоди. Крім того, Шапіро назвав заплановану церемонію підписання угоди у Швейцарії  "жахливою ідеєю" і "грандіозною фотосесією" для іранської влади.

Читайте також: Ядерна програма Ірану: співвідношення витрат і вигоди

Однак така критика пом’якшується тим фактом, що деталі домовленостей поки що офіційно не підтверджені. У зв'язку з цим обидва коментатори закликають Білий дім оприлюднити повний текст. Тим часом деякі аналітики вважають, що у прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху немає іншого вибору, окрім як піти на поступки.

"Все, що Дональд Трамп хоче від ізраїльського прем'єра, він отримає", - запевнив DW Аарон Девід Міллер, аналітик з Фонду Карнегі за міжнародний мир. І нагадав, що восени в Ізраїлі відбудуться парламентські вибори, і Нетаньяху для переобрання потребує "активної підтримки" з боку Трампа. "Нетаньяху зробить усе, що захоче Трамп", - не сумнівається Міллер.

Угода на основі взаємних невеликих поступок

Реза Аліджані, іранський політичний аналітик, який живе в Парижі, вважає, що майбутню угоду слід сприймати насамперед як рамковий меморандум, а не як повноцінне вирішення всіх спірних питань. "Це обмежена за масштабом угода на основі взаємних невеликих поступок", - уточнив він у розмові з DW.

Тегеран, припустив Аліджані, схоже, погодився на відкриття Ормузької протоки та повернення, принаймні в принципі, до довоєнних умов судноплавства, тоді як США, судячи з усього, готові послабити морську блокаду.

Аліджані також згадав Ліван як один із найбільш показових аспектів домовленостей. На його думку, Тегеран, судячи з усього, відреагував із запізненням і обережністю на продовження ізраїльських ударів по Бейруту. Що вказує на можливу готовність Ірану залишити частину розбіжностей без вирішення заради досягнення більш масштабного зниження напруженості.

Деякі з більш амбітних іранських вимог, включаючи грошову компенсацію за завдані збитки, повне виведення американських військ з регіону або запровадження зборів для суден, що проходять через Ормузьку протоку, тепер, як не виключає аналітик, схоже, або дуже пом'якшені, або фактично виключені з угоди. Питання гарантій, на його думку, залишається дуже важливим, а практичний шлях до реалізації угоди поки що не дуже зрозумілий.

Історична угода чи просто перерва у бойових діях?

Найважливішим досягненням сторін, ймовірно, є позитивна зміна політичної атмосфери, констатують оглядачі. Формулювання про припинення вогню, запланована церемонія підписання та публічна підтримка з боку Пакистану й Трампа - все це свідчить про значний крок уперед.

Однак суперечливі висловлювання щодо санкцій, іранської ядерної програми, Лівану, Ормузької протоки та механізмів забезпечення дотримання угоди показують, що оголосити про угоду може бути простіше, ніж її виконати.

Домовленості можуть виявитися достатньо ефективними, щоб зупинити бойові дії - на цей момент. Чи задовольняють вони ключові вимоги всіх сторін або просто відкладають наступний раунд протистояння, ймовірно, стане зрозуміло лише протягом наступних 60 днів після підписання документів  у п'ятницю у Швейцарії.