Венесуела й геополітичні інтереси США, Китаю та Росії

У Венесуелі дії американських військово-морських сил в Карибському басейні викликають дедалі більше занепокоєння: військові кораблі беруть під приціл не тільки човни, які, як підозрюють, перевозять наркотики, але з грудня 2025 року також і  нафтові танкери.

Роль Венесуели в наркоторгівлі оцінюється експертами по-різному, але щодо того, наскільки важливий експорт нафти для цієї південноамериканської країни, панує одностайність: знекровлена економіка Венесуели має найбільші відомі родовища нафти в світі - понад 300 мільярдів барелів.

У стратегічних міркуваннях небайдужого до нафти президента США Дональда Трампа ці ресурси можуть відігравати певну роль. Однак тільки нафтою пояснити загострення конфлікту навколо Венесуели не можна - тут переплітаються й численні інші інтереси. Не в останню чергу, крім США, також і двоє інших таких потужних гравців, як Китай і Росія, переслідують тут свої власні інтереси. 

Які геополітичні цілі у Китаю у Венесуелі?

Венесуельська нафта нещодавно становила лише близько 4 відсотків китайського імпорту "чорного золота", але тенденція зростає. Агентство Reuters процитувало думку двох аналітиків ринку, які припустили, що в грудні очікуються нові рекордні показники. Китай, за їхніми даними, імпортує понад 600 тисяч барелів на день, тобто більшу частину венесуельського добового видобутку. Для Китаю Венесуела важлива як джерело нафти, щоб зміцнити власну енергетичну незалежність у глобальній боротьбі за ресурси. Це чудово працює з венесуельською нафтою сорту Merey, адже на неї накладено санкції Заходу. В обмін на нафту до Венесуели надходять значні китайські інвестиції, в тому числі у вигляді кредитів. За різними оцінками, борг Каракасу перед Пекіном становить 60-70 мільярдів доларів США. 

Венесуела також є ринком збуту китайської техніки: багато озброєння надходить з Китаю, а телекомунікаційна інфраструктура значною мірою базується на китайських компонентах. У вересні венесуельський лідер Ніколас Мадуро на пресконференції в Каракасі представив новий смартфон Huawei, заявивши, що "найкращий телефон у світі" подарував йому особисто голова КНР Сі Цзіньпін, і американські спецслужби, за його словами, не зможуть його зламати.

Авторитарно-націоналістичний соціалізм Венесуели добре поєднується з китайською державною ідеологією. Висловлюючи засудження діям США, таким як нещодавня конфіскація нафтових танкерів, Пекін може позиціонувати себе як союзника Каракаса.

Читайте також: Трамп лякає Мадуро: чи буде вторгнення США до Венесуели?

У Пекіну, ймовірно, є й інша мета - зосередити увагу США на Карибському регіоні. Останнє десятиліття президенти США приділяють дедалі більше уваги Індо-Тихоокеанському регіону, де Пекін прагне до домінування і дедалі агресивніше висловлює претензії на Тайвань. Тому Китаю гратиме на руку, якщо США будуть змушені посилено перейматися ситуацією у Венесуелі або на Кубі.

Які інтереси має Росія у Венесуелі?

Москва також зацікавлена в тому, щоб через союзників у Латинській Америці впливати на ситуацію і тим самим кидати виклик домінуванню США. У 2001 році Путін вперше прийняв тодішнього президента Венесуели Уго Чавеса. Згодом Росія стала найбільшим постачальником озброєнь для Венесуели. Під час війни в Грузії в 2009 році Чавес підтримав Путіна, визнавши незалежність грузинських сепаратистських регіонів Південна Осетія та Абхазія. Після смерті Чавеса в 2013 році Мадуро намагався зберегти тісні зв'язки з Росією. Коли в 2019 році його влада опинилася під загрозою, а голова парламенту Хуан Гуайдо оголосив себе законним тимчасовим президентом, США негайно підтримали останнього: Трамп ще в час свого першого президентського терміну побачив шанс позбутися Мадуро. Однак Росія відправила до Каракасу два військово-транспортні літаки з солдатами і технікою. 

"Москва, певною мірою, врятувала Мадуро, - сказав в інтерв'ю DW політолог з Університету Іцесі в Колумбії Володимир Рувінскі. - Вперше з часів Карибської кризи США були змушені безпосередньо обговорювати ситуацію в Латинській Америці з Росією". Однак у нинішній конфронтації Рувінскі не очікує такої рішучої підтримки Мадуро з боку Москви. Поки що все обмежується лише вербальною підтримкою.

Чого хочуть США?

У середині грудня Трамп у дописі в своїй соціальній мережі Truth Social вимагав, щоб Венесуела повернула "всю нафту, землю та інші активи, які вони в нас вкрали". Тут може матися на увазі експропріація у часи націоналізації нафтової галузі Венесуели в 2007 році, за що не всі американські концерни отримали компенсацію. Лише Chevron продовжує працювати в країні за спеціальними домовленостями. Для американських корпорацій набагато вигіднішим є видобуток нафти в сусідній Гаяні. На її прикордонний регіон Ессекібо також претендує Венесуела. Таким чином, з огляду на нафтові інтереси, у США є два аргументи на користь примусового усунення Мадуро від влади. 

У свій перший термін президентства Трамп значно розширив санкції, запроваджені його попередником Бараком Обамою, і вже тоді намагався перевірити Мадуро на міцність. Його тодішній радник з питань безпеки Джон Болтон називав Венесуелу разом з Кубою і Нікарагуа "трикутником терору". Тепер Трамп переслідує рішучіше, ніж будь-коли, мету зміни влади у Венесуелі.