1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Виставка в Бабиному Яру: Бахмут - місто двох трагедій

2 серпня 2023 р.

В Києві в Бабиному Яру відкрилася виставка, присвячена двом трагедіям в Бахмуті - Голокосту під час Другої світової та знищенню міста під час російської війни. DW поспілкувалася з авторами робіт та організаторами.

https://p.dw.com/p/4Ugo7
Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр" у Києві
Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр" у КиєвіФото: Oleksandr Kunytskyi/DW

Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр" у Києві проводить виставку під назвою "Бахмут- обличчя геноциду". Її організатори тематично об'єднали дві чорні сторінки в історії міста - Голокост під час Другої світової війни та бої за місто під час загарбницької війни Росії в 2022 та 2023 роках. На виставці представлені архівні та сучасні фото міста, а також інсталяції київського митця. DW поспілкувалася з авторами та організаторами.

"Зараз в Україні багато Бахмутів"

Дату відкриття виставки - 1 серпня - організатори обрали не випадково. Саме в цей день рік тому розпочалася битва за Бахмут між Силами оборони України та російськими загарбниками. Нині місто зруйновано. За час бойових дій в ньому загинуло щонайменше 216 людей, з який четверо дітей, поранено 561 осіб, а зниклими безвісті вважаються 56. До вторгнення РФ у місті проживало понад 80 тисяч людей, з яких майже 77 тисяч евакуювалося. Про це інформує відвідувачів виставки інсталяція "Бахмут до та після", яка розташована недалеко від входу. На екрані відтворені кадри з Бахмута до та після повномасштабного вторгнення Росії, а на табличці поряд наводяться статистичні дані.

Інсталяція "Бахмут до і після"
Інсталяція "Бахмут до і після"Фото: Oleksandr Kunytskyi/DW

Вхід на виставку безплатний, вона проходить у невеликій будівлі, в якій попри повітряні тривоги зібралося доволі багато людей. Сюди навіть прийшла юнацька футбольна команда - "Локомотив", яка належить компанії "Укрзалізниця". Як зазначає керівник клубу Олександр Єгоров, про цю виставку юні футболісти дізналися через фейсбук, і самі запропонували її відвідати. "Ми командою постійно відвідуємо подібні заходи, тому що виховання підростаючого покоління - не тільки спорт і школа. Вони мають вивчати історію і розуміти, що відбувалося в минулому і зараз. Вони мають це пам'ятати і ніколи не пробачити", - каже він у розмові з DW.

Український та ізраїльський бізнесмен Гарік Карогодський
Український та ізраїльський бізнесмен Гарік КарогодськийФото: Oleksandr Kunytskyi/DW

Також на виставці зустрічаємо українського і ізраїльського бізнесмена Гаріка Корогодського, який прийшов на запрошення організаторів. Для нього є дуже символічним є той факт, що виставка про Бахмут зроблена в Бабиному Яру. "Це місце особливе для мене, тому що тут поховані мої загиблі бабуся та тітка. Я прослідковую паралель геноциду у Бахмуті та Бабиному яру. Було багато Бабиних Ярів в Україні, як зараз в Україні багато Бахмутів", - каже DW Корогодський. При цьому він упевнений, що подібних виставок потрібно робити якомога більше, щоб надавати розголос трагедіям в українських містах.

Діти у бахмутських підвалах

Трагедія у Бахмуті представлена, зокрема, світлинами українських фотографів. Одним із них є фотограф-документаліст Георгій Іванченко, який поїхав у Бахмут за власним бажанням, пробувши там близько двох тижнів.

23-річний фотограф показує свої роботи, на яких зображена Мілана та Ілля - діти з бахмутського підвалу. "Мілані 11 років, а Іллі - три. Я випадково на них натрапив і прожив з ними у підвалі кілька днів наприкінці 2022 року. Загалом там було близько 20 людей, з яких шестеро дітей", - зазначає він DW. Найбільше Іванченку закарбувалася історія Мілани, з якою, за його словами, він здружився. "Ця дівчинка неймовірно розумна. Ми ліпили фігури з пластиліну, грали в "Монополію", - згадує Іванченко.

Фото Мілани та Іллі з Бахмута
Фото Мілани та Іллі з БахмутаФото: Oleksandr Kunytskyi/DW

Українські поліцейські загону "Білі янголи" і міжнародні організації неодноразово хотіли вивезти дітей у безпечне місце на підконтрольну уряду територію України, але проти був дідусь, з яким дівчинка перебувала у підвалі, згадує фотограф. "Мама ж дитини була на той час на окупованій території Луганщини. У квітні, коли окупанти почали просуватися в Бахмуті, я дізнався, що Мілана - у списку вивезених дітей на територію РФ", - каже Іванченко. Згодом фотограф побачив відео російських пропагандистів про "історію возз'єднання сім'ї з Бахмута", яке дуже його вразило. "Найжахливіше, що у цьому відео Мілана говорила про те, які "вагнерівці" молодці, що вони її евакуювали, прикриваючи своїми тілами. А українські військові погані і хотіли її кудись забрати", - каже Іванченко.

На іншому фото закарбована жахлива картина - вбиті жінка та собаки. "Це був приліт недалеко від центру, на ринку. Ми прийшли - побачили це. Такого було багато…" - згадує Іванченко.

Фото вбитих жінки та собак, яке зробив Георгій Іванченко
Фото вбитих жінки та собак, яке зробив Георгій ІванченкоФото: Oleksandr Kunytskyi/DW

"Дитина не повинна хотіти на Різдво генератор"

Також на виставці, серед інших, представлені роботи українського фотографа Андрія Дубчака, який їздить на фронт як військовий репортер з 2015 року. Під час повномасштабної війни він був у Бахмуті двічі, потрапив під обстріл і ледь не загинув. "Коли я їздив вулицями Бахмута, то я не вірив у реальність. Це було схоже на фільм жахів",  - згадує у розмові з DW фотограф.

Фото Владислава Влада з Бахмута
Фото Владислава Влада з БахмутаФото: Oleksandr Kunytskyi/DW

Одна з робіт Дубчака на виставці - фото чоловіка на ім'я Владислав Влад. За день до того, як було зроблено цей кадр, у його подвір'я прилетів снаряд, від чого загинули тато і мама чоловіка, згадує фотограф. Після цього Влад день шукав людей, які зможуть забрати тіла його батьків на кладовище, а Дубчак супроводжував його. "Під час похорону я побачив над нами дрон, тому я забрав Влада, ми заскочили в машину і поїхали звідти. Адже в будь-який момент міг початися обстріл і часу на ритуальні речі не було", - розповідає Дубчак.

Андрій Дубчак поряд зі своїми фотографіями дітей, які жили в підвалі
Андрій Дубчак поряд зі своїми фотографіями дітей, які жили в підвалі Фото: Oleksandr Kunytskyi/DW

На іншому фото - діти, які жили у підвалі власного будинку. Фотограф зізнається, що один випадок змусив його заплакати. "Якось я запитав у дитини на ім'я Гліб, що він хоче на Різдво. Він відповів: "Електрогенератор". Дитина не має хотіти на Різдво генератор", - наголошує Дубчак. Згодом волонтери вивезли цих дітей на більш безпечну. підконтрольну уряду територію України, нині вони живуть під Києвом. Дубчак навіть приїжджав до них у гості. Утім, перебування в Бахмуті не минулося для дітей безслідно - у них посттравматичний стресовий розлад, зазначає фотограф.

"Пил" та "Пролиті сльози"

В центрі експозиції аудаовізуальна інсталяція "Пролиті сльози" - кругла чорна ємність із водою, куди зверху повільно спадають каплі. "Це метафора спільного болю усіх українців, наповнення спільними пролитими сльозами. Але з іншого боку, це нагадування, що пам'ять можуть нести лише живі. Коли ти споглядаєш туди, то бачиш відображення людей, які стоять поряд", - пояснює DW автор цієї роботи, київський митець Михайло Алексеєнко.

Михайло Алексеєнко стоїть біля своєї інсталяції "Пролиті сльози"
Михайло Алексеєнко стоїть біля своєї інсталяції "Пролиті сльози"Фото: Oleksandr Kunytskyi/DW

Іншу свою роботу - "Пил" - Алексеєнко створив під час Євромайдану. "Тоді почали зникати люди (учасники протестів. - Ред.), і я вирішив зобразити в інсталяції, що неможливо безслідно знищити людину. Концепція роботи полягає в тому, що спочатку пригнічуються права людини, потім знищується особистість, стирається візуальне відображення, і зрештою людина перетворюється в пил - як метафору праху. А прах є носієм пам'яті", - пояснює митець.

В залі поряд розташовано робота з назвою "Пил-2022". За словами Алексеєнка, ця інсталяція зроблена нещодавно і зображує метафору знищення пам'яті у вигляді багатоповерхівки як образ спільного. "Якраз те, що намагається зараз зробити Росія в Україні. Вони перейняли досвід СРСР, який робив те саме. Наприклад, мій дядько жив неподалік Бабиного Яру, і в дитинстві ходив сюди на спортивні майданчики грати в хокей. Тобто створювався інший наратив для наступних поколінь. Для них це не було місцем пам'яті", - зазначає він.

Голокост та архівні плівки капітана вермахту

Водночас про геноцид у Бахмуті під час Другої світової війни на виставці розповідають відвідувачам стенди з фотографіями та підписами до них. В 1942 році німецькі окупаційні війська в одній з алебастрових шахт Артемівського заводу шампанських вин замурували та розстріляли близько трьох тисяч людей, більшість з яких була євреями. Цей злочин розглядався в рамках Нюрнберзького процесу, а на честь пам'яті закатованих у 1999 році в Бахмуті було відкрито меморіал пам'яті жертв Голокосту. Чи вцілів він зараз, невідомо, адже завод та його підземні склади зайняли російські окупанти.

Cтенди з фотографіями розповідають про Голокост в Бахмуті у 1942 році
Cтенди з фотографіями розповідають про Голокост в Бахмуті у 1942 роціФото: Oleksandr Kunytskyi/DW

На другому поверсі представлені плівки капітана вермахту Гаральда фон Вітінґгофф-Ріша (Harald von Vietinghoff-Riesch), який фільмував шлях свого підрозділу Європою. Ці плівки передав Бахмутському краєзнавчому музею онук німецького військового Клеменс фон Ведемаєр (Clemens von Wedemeyer), який мешкає у Берліні та викладає в Академії образотворчих мистецтв у Лейпцигу.

На виставці представлені також кадри, які зробив сам Ведемаєр під час поїздки у Бахмут в 2021 році. В окремій кімнаті їх транслюють на екрані поряд з кадрами його діда, аби можна було порівняти панорами Бахмута під час Другої світової та в 2021 році. Зокрема, перед глядачами постає кладовище німецьких солдатів та центральна площа міста. "Німецьке кладовище було частково перенесено, але частину могил просто залили бетоном. Тому там досі знаходяться рештки тіл", - пояснює DW Дана Брежнєва, кураторка робіт фон Ведемаєра.

"Не лише Бабин Яр"

Виставка про Бахмут покликана розповісти про різні місця геноциду євреїв в Україні, розповідає DW директорка Національного історико-мемориального заповідника "Бабин Яр" Роза Тапанова. "Адже у світі знають переважно лише про Бабин Яр. Майже вся Європа не знає єврейської історії України. Тому Бабин Яр має розповідати про всі місця", - наголошує вона.

Дії російських військ у Бахмуті в 2022-2023 роках, на переконання Тапанової, так само є геноцидом. "Тому ми не обмежуємося Голокостом, а говоримо про геноцид в цілому. Бабин Яр не повинен бути місцем, куди можна просто прийти, поставити свічку та помолитися. Бабин Яр має стати науково-дослідною інституцією, яка займається питаннями прав людини. Не маючи сучасного контексту, Бабин Яр буде місцем забуття, яким був багато років", - впевнена Тапанова.

Українець, що пережив Другу світову: "Мені вже не страшно"

Володимир Зеленський: "Ви вбиваєте вдруге жертв Голокосту"