Право людини на свободу вираження поглядів - не розкіш. Необмежена свобода преси - це не те, без чого в демократії можна було б обійтися, а те, що, навпаки, необхідно захищати щосили. Адже свобода слова і є основою демократії - форми державного устрою, яка надає людині максимум свободи і забезпечує найкращий захист усіх меншин. Викривати, а тим більше запобігати корупції та правопорушенням, можливо лише, якщо є можливість вільно висловлювати свою думку, критично оцінювати дії політиків і підприємців, безперешкодно проводити розслідування, так само як і оприлюднювати отриману інформацію.
Тонкий розрахунок Гітлера
У цих висновках немає нічого нового. Те, наскільки важлива незалежна журналістика, німці не в останню чергу дізналися під час тиранії Адольфа Гітлера. Прийшовши до влади, він знищив незалежну пресу: в цьому і полягав його тонкий розрахунок.
Але яке значення цей факт має нині? В першу чергу, це свідчить про те, що ми повинні продовжувати повідомляти про репресії щодо журналістів і вимагати звільнення ув'язнених колег, а також закликати до відповідальності політичних лідерів, які намагаються обмежити свободу слова. Це означає і те, що ми повинні вимагати від наших власних урядів й опозиційних партій, щоб вони чітко виступали на захист цих цінностей: як дипломатичним шляхом, так і, в разі необхідності, роблячи для цього конкретні кроки.
Зокрема, в Євросоюзі повинні визначитися, яку позицію Брюссель має зайняти щодо тих країн-членів ЄС, де продовжують обмежувати свободу преси, ухвалюють відповідні законодавчі поправки, звільняють юристів, які їх критикують, й усувають від влади політичних опонентів. У майбутньому на переговорах про вступ до Євросоюзу країнам-кандидатам потрібно чітко дати зрозуміти, що неодмінною умовою членства в ЄС є свобода преси. Занадто м'яка позиція щодо нових членів ЄС, яку Брюссель займав в останні кілька років, зараз дорого йому коштує.
При цьому те, що відбувається в Європі, не можна назвати банальним. Ситуація в таких країнах - як Польща, Угорщина та Румунія - різко загострюється. Ставлення до блогерів і незалежних громадських журналістів, які часто є одними з небагатьох незалежних джерел інформації, продовжує погіршуватися, їхньому життю в буквальному сенсі загрожує небезпека. У 2018 році у світі вже було вбито 13 блогерів і громадських журналістів - майже вдвічі більше, ніж в 2017 році.
Трамп і Путін атакують вільну пресу
Тим часом, пряме насилля проти журналістів - аж ніяк не єдина загроза, з якою стикаються представники цієї професії. Такі політики - як Дональд Трамп і Володимир Путін - зметикували, яким чином найкраще атакувати журналістику. Зокрема, ставлячи під сумнів її цінність та авторитет. Коли Трамп називає ЗМІ "брехливою пресою", то президент США намагається не тільки відвернути увагу громадськості від своєї власної брехні. Це довгострокова стратегія, мета якої - підірвати довіру до найнебезпечніших критиків його адміністрації, а також послабити позиції будь-кого, хто спробує викрити його маніпуляції.
При цьому самі журналісти та ЗМІ повинні ще ретельніше перевіряти інформацію, ще критичніше оцінювати роботу своїх власних колег, а також відкрито визнавати свої помилки. Адже будь-яка свідома недбалість, штучно роздута сенсація й одностороння подача інформації підігрують тим, хто не хоче, щоб громадяни були добре поінформовані та могли сформувати свою власну незалежну думку. Тим часом, саме це і є передумовою того, щоб вибір людини справді можна було вважати демократичним.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.