1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Карантин в Україні - безпека чи гра в популізм?

Лариса Денисенко - українська журналістка і правозахисниця
Лариса Денисенко
10 вересня 2020 р.

Запроваджуючи карантин, представники української влади у той же час продовжують їздити країною, проводити безмаскові наради та сидіти без масок у кафе. Це утверджує подвійні стандарти, вважає Лариса Денисенко.

https://p.dw.com/p/3iHFi
Президент України Володимир Зеленський
Президент України Володимир Зеленський Фото: picture-alliance/NurPhoto

Соціальні психологи говорять про те, що для дитини та й будь-якої людини іншого віку для орієнтування, де правдиве, а де хибне, де справжнє, а де маніпулятивне, де питання безпеки і поваги, а де гра в усе це, важливу роль відіграє дотримання правил і ставлення до правил.

Наприклад, якщо вважати, що носіння захисних щитків чи масок у школі вчителями, дезінфекційна обробка, зміна масок через встановлений час, наявність гігієнічних засобів та одноразових рушників, реальна процедура утилізації використаних масок, вимірювання температури є прийнятними, зрозумілими, обумовленими доказовою медициною засобами протидії та профілактики пандемії, то і ставитися до цього треба послідовно, відповідально і за пропонованими алгоритмами.

Читайте також: Коментар: Коронавірус в Україні - маски скинуто

Інакше ситуація виглядає, якщо не звертати увагу на те, працює термометр чи показує температуру 36,2 °C абсолютно в усіх. Або якщо вчитель знімає маску у класі і просить поставитися до цього з розумінням: бо важко говорити, або це псує шкіру, або викликає алергію, або вчителька каже: "Та ми ж тут усі здорові, я бачу!" Або: "Не будьмо панікерами, це все олігархічно-фармацевтична змова". У такому разі жодний нормативний акт, жодні приписи й настанови не сприйматимуться як щось серйозне, життєво необхідне та захисне.

Лариса Денисенко - українська журналістка і правозахисниця
Лариса Денисенко - українська журналістка і правозахисницяФото: DW/O. Sakrevska

Президент-листоноша

Вагому роль тут відіграє довіра до влади, а також якість комунікації влади. Часто своїми непродуманими чи поспішними заявами влада дискредитує себе. І ще гірше - вона дискредитує дії, дійсно необхідні для забезпечення здоров'я, прав і свобод людей, коли йдеться про тимчасове обмеження інших людських свобод.

Читайте також: Штрафи і заборони: у ФРН погодили нові заходи проти коронавірусу

Ще гірше, коли представники влади і вчинками, і заявами демонструють нелогічну і зневажливу поведінку та утверджують подвійні стандарти.

Коли президент країни заявляє, що хотів заразитися коронавірусом, аби на власному прикладі невідомо що довести людям, це звучить безвідповідально і смішно. Коли заражаються члени президентської родини, ми бачимо, як оперативно допомагає подолати цю хворобу та її наслідки європейська медицина в Києві. Навряд чи ту саму якість допомоги отримає "звичайна домогосподарка" з Черкас, наприклад.

Апріорі президент, хоч як він не позиціонує себе як народного, знаходиться у пріоритетному, суперпривілейованому становищі, що обумовлюється навіть його формальним статусом. Безглуздо це заперечувати.

Безвідповідально продовжувати їздити країною, хапати за руки дітей на різних святкуваннях, розносити пошту пенсіонеркам, сидіти без масок у закладах громадського харчування, проводити безмаскові наради тощо.

Лицемірно говорити про те, що "будь-які обмеження і мені, і будь-якій людині завжди не подобатимуться", бо навіть публічні події, які висвітлюються на сайті Офісу президента, вказують на той факт, що особливі обмеження президента не спіткають. А саме ці слова пролунали під час візиту глави держави на Хмельниччину на адресу голів кількох міст "червоної" карантинної зони, які оскаржили в суді віднесення територій, де розташовані їхні виборчі громади, до зони суворіших обмежень. Нагадую, що це, зокрема, голови Івано-Франківська, Тернополя, Калуша і Коломиї.

Читайте також: Коронавірусні баталії в Україні: чим скінчиться протистояння уряду і регіонів

Електоральна математика і соціологія

І тут хочеться ще раз підняти питання реальної загроженості, тривоги та безпеки. І питання популізму. Важливо, що голови міст обрали демократичний шлях боротьби з тим, що вони вважають несправедливим і протиправним: звернення до суду. Це правильний і відповідальний крок. Сумно, якщо він обумовлений не правовими аргументами, а популістичними забаганками і "безвідсотковими кредитами" виборцям і виборчиням. Перепрошую за цинізм, але дітей до шкіл має потребу відводити більше людей, більше людей мають потребу працювати і заробляти гроші, ніж умовна кількість тих, хто може померти через коронавірусну хворобу, якщо регіональна медицина не матиме ресурсів, аби рятувати людей.

Одна річ, коли ти борешся за гідне життя для своєї громади, коли маєш чіткі аргументи, обумовлені статистично, науково, а не лише емоційно, інша річ, коли ти виборюєш свій рейтинг, бо граєш у площині людських страхів: втратити статки, втратити впевненість у своєму майбутньому, втратити контроль за звичним перебігом життя.

І це стосується як загальнонаціонального, так і регіонального політикуму. Ви або за повагу до ухвалених науково-обґрунтованих правил та рішень іменем України, або вам потрібне лише лицемірство та популістська гра в ім'я рейтингу.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Антирекорди COVID-19: як захищаються від коронавірусу на Київщині (01.09.2020)