В учасників переговорів у Брюсселі навколо виходу Великобританії зі складу ЄС відлягло від серця. Адже нарешті британська прем'єр-міністерка Тереза Мей знайшла в собі сили й мужність, щоб, пройшовши тернистим шляхом, довести до схвалення її урядом договору щодо виходу Сполученого Королівства зі складу ЄС.
Ніхто й не очікував, що більшість уряду Терези Мей автоматично зробить разом з нею цей перший крок на шляху виходу з ЄС. Але, попри прикру відставку міністра в справах Brexit та тиск на Мей з усіх боків, вона поки що більш-менш могла маневрувати.
Власне, схвалення цього "договору про розлучення" між ЄС та Великобританією - не більше, ніж формальність. Головний представник від ЄС на переговорах щодо Brexit Мішель Барньє, який на цій посаді діє дуже виважено, ніколи не погодився б з таким текстом договору, якби він не мав певності, що саме під таким формулюванням поставляють свої підписи всі 27 держав ЄС. Тож і дотеперішні реакції з ЄС теж всі всуціль позитивні.
Варто зазначити, що запланований на 25 листопада саміт ЄС хоч і стане політично важливим моментом у цій драмі навколо Brexit, але він вже не зможе впливати на суть детально розписаного договору про вихід Великобританії з ЄС. Сам цей саміт стане прощальним для Терези Мей - після нього вона вже в ЄС не виступатиме. Бай-бай, Британіє.
Проект договору - ще не сам договір
Консервативному уряду меншості у Лондоні знадобиться ще більше мужності та сили, щоб проштовхнути цю угоду через нижню палату британського парламенту, де лунає вкрай гостра критика щодо цього. Лише після того, як цей договір підтримає парламент Сполученого Королівства, схваливши водночас і декілька законів щодо його виконання, сам договір може набути чинності. Але чи вдасться це, на даний момент цілком незрозуміло.
В кожному разі, Тереза Мей жодним чином не зможе розраховувати в цьому на співпрацю з прихильниками жорсткої лінії з Демократичної юніоністської партії з Північної Ірландії. Їй конче потрібні голоси опозиції. Все це потребуватиме дуже сміливих маневрів.
Крім того, після тривалої та складної тяганини в Великобританії, запланована ще й ратифікація цього договору всіма 27 країнами-членами та Європейським парламентом. Однак, якщо дивитися на нинішній стан справ, проблемою це не стане.
З точки зору Європейського Союзу наявний на сьогодні проект договору - досить добрий компроміс, якого, однак, можна було б досягти в нинішньому вигляді ще кілька місяців тому, якби позиція британців була зрозумілішою, а ведення переговорів послідовнішим. Лише часові обмеження та загроза хаосу внаслідок виходу Великобританії з ЄС взагалі без жодного договору змусили сторони отямитися. Утім, попри все полегшення через цей прорив у Brexit, треба чітко розуміти, що сам договір регламентує лише процес виходу з ЄС.
А вже щодо самих майбутніх відносин між колишнім членом ЄС Великобританією та клубом з 27 країн-членів, що лишилися в спільноті, договір майже нічого не каже. В принципі досягнутий компроміс передбачає, що до кінця 2020 року все лишатиметься, як є. Британці залишатимуться членом внутрішнього ринку. Так само залишатимуться чинними всі правила ЄС, хоча буде дещо обмежено право вільного вибору місця проживання.
До кінця 2020 року діятиме перехідний період. Ця "фаза імплементації" дає час на переговори як британцям, так і європейцям, щоб домовитися щодо майбутнього співіснування. Питання про те, чи Великобританія й надалі залишатиметься тісно пов'язаною з ЄС, чи опуститься до статусу такої собі третьої держави, як і десятки інших, досі не вирішено.
Про кордони домовлятимуться потім
Якщо до 2020 року не вдасться домовитися щодо нових норм, тоді, згідно з угодою про вихід, діятиме "запасний варіант" (backstop), коли Сполучене Королівство залишатиметься на невизначений час у складі митного союзу з ЄС. Тобто, Північна Ірландія, котра межує з членом ЄС Ірландією, де-факто залишатиметься у внутрішньому ринку ЄС. Так само намагатимуться всіляко приховувати, що десь там між Ірландією та Північною Ірландією мав би пролягти зовнішній кордон ЄС. Обидві сторони не хотіли б вдаватися до "запасного варіанту" та прагнуть досягти нової угоди між ЄС та Великобританією, яка досі вимальовується досить примарно.
Під час перехідного періоду Великобританія змушена буде прийняти правила ЄС, не маючи при цьому права голосу в ЄС. Лондон не матиме права укладати двосторонні торговельні договори з окремими державами ЄС. Виходить, що все це - протилежність гаслу "повернути контроль", тобто обіцянки прихильників Brexit повернути Лондону контроль над законами, торгівлею та податками, адже справжнє повернення контролю над цими сферами має зовсім інший вигляд.
Уся ця напруженість та тяганина навколо угоди про вихід Сполученого Королівства зі складу ЄС ще раз однозначно засвідчує, що краще від Brexit не стане, ні ЄС, ані Великобританії. Як раніше, так і досі невідомо, в чому саме полягатимуть економічні чи політичні переваги для Сполученого Королівства у виході зі складу ЄС. Сам по собі Brexit лишається помилкою, попри досягнутий минулої ночі прорив.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.