1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Суспільство

Лікування за кордоном: шанс на виживання чи марнотратство?

Ганна Бєднова
12 червня 2018 р.

Програма лікування за кордоном користується дедалі більшим попитом, визнають у міністерстві охорони здоров'я в Києві. DW з'ясувала, чому, де і що саме українці лікують за межами власної країни.

https://p.dw.com/p/2zAnI
Операція з трансплантації нирки в Угорщині
Фото: picture-alliance/epa/B. Mohai

Програма лікування українців за кордоном діє в Україні понад 10 років. Її запровадили для порятунку життя тих, кому не можуть надати медичну допомогу на батьківщині. Як повідомляється на сайті міністерства охорони здоров'я України (МОЗ), найпоширеніша причина для відправлення хворих за кордон - потреба в трансплантації кісткового мозку або органів (серце, нирка, тощо).

Що українці лікують за кордоном

За офіційними даними, на фінансування закордонного лікування українців у 2017 році виділили понад 628 мільйонів гривень. Виконувачка обов'язків міністра охорони здоров'я Уляна Супрун заявила, що це рекордна сума за всю історію дії програми. І це справді так: якщо поглянути на оприлюднену МОЗ статистику, в 2017 році видатки на програму збільшились в 1,6 раза порівняно з 2016 роком, або втричі, порівняно з 2015, коли виділили майже 204 мільйони гривень. Найменше за минулі вісім років на лікування за кордоном держава витратила в 2012 році: 14,4 мільйона гривень. На ці гроші надали лікування лише 14 пацієнтам. У 2017 році кількість учасників програми зросла до 226 людей. 

Infografik Behandlung Ukrainer im Ausland gesamt UK

Торік, згідно зі статистикою МОЗ, українці отримали медичну допомогу в клініках 11 країн: Білорусі, Туреччини, Індії, Ізраїлю, Італії, Німеччини, Польщі, Іспанії, Чехії, Швейцарії, Литви. Найбільше пацієнтів обрали Білорусь - 121, далі за популярністю йшли Індія - 34 людини й Туреччина - 26. До німецьких медзакладів звернулися всього 11 хворих. Ще тиждень тому в черзі на закордонне лікування були зо три десятки українців. У понеділок, 11 червня, повідомила Уляна Супрун, комісія вирішила відправити до іноземних клінік 29 людей.

Якщо поглянути на віковий розподіл пацієнтів, у 2017 році майже третину їх складали діти. Найчастішою операцією була трансплантація кісткового мозку - 43 випадки. Одинадцятьом пересадили нирку, вісьмом - серце, чотирьом зробили комплексну трансплантацію серця і легенів. Пересадка кісткового мозку була найпоширенішою і серед дорослих. Далі за популярністю йшли трансплантації нирки, серця і печінки. 

Infografik Behandlungen im Ausland Ukraine UK

Черги, смерті й непрозорі звіти

Поки в МОЗ рапортують про лікування за кордоном, у Рахунковій палаті діяльність міністерства критикують. Звіт аудиторів констатує, що МОЗ так і не забезпечив ефективного витрачання коштів. Іншими словами, корупційні діри й законодавчі прогалини не ліквідовано, а пацієнти місяцями чекають у черзі на розгляд документів комісією. В офіційних повідомленнях МОЗ виправдовуються: черги скоротили з року до тижнів, і це попри зростання кількості звернень.  

Головна ж претензія до МОЗ з боку аудиторів: 286 мільйонів гривень, виділені для лікування онкохворих, використали з порушеннями. Зі слів голови Рахункової палати Валерія Пацкана, це майже третина грошей на лікування онкохворих у 2016-2017 роках. В окремих випадках, йдеться у звіті, відсутні фінансові документи, у МОЗ так і не провели цінового аналізу для конкретних операцій, не уклали договори з іноземними клініками. Без таких угод клініки вимагають оплатити послуги наперед, що суперечить українському законодавству. У МОЗ на критику відповіли так: йдеться про 50 окремих випадків, які слід розглядати окремо, а не списувати під єдину претензію неефективності. 

Критикують у Рахунковій палаті й новий порядок відправлення українців за кордон, ухвалений наприкінці 2017 року: за ним не самі пацієнти або їхні родичі вирішують, де лікуватися, а комісія МОЗ. Тим часом, діяльність її не врегульовано, а критерії ухвалення рішень - не визначено, кажуть аудитори. І додають: не ведеться в Україні й централізований облік громадян, які звертаються по лікування за кордоном. 

Серед інших претензій Рахункової палати - недоведена ефективність лікування. Передусім ідеться про те, що у 2016-2017 роках 43 пацієнти із 358 відправлених за кордон (тобто 25 відсотків) померли під час або після завершення лікування. У МОЗ на це відповіли, що йдеться про продовження життя важкохворим пацієнтам, і в 75 процентах випадків лікування є успішним. 

По серце - за тисячі кілометрів

Пересадки - органів і кісткового мозку складають 87 відсотків закордонних операцій українців за державні гроші. Робити їх в Україні можуть в обмеженій кількості і лише за певних умов. Закладів, які пересаджують органи, шість. А завантажені вони, за даними МОЗ, щонайбільше на третину: п'ять із шести лікарень та інститутів - комунальні, тобто фінансуються з місцевих бюджетів і можуть лікувати лише пацієнтів зі "своїх" регіонів.

Серед причин недозавантаженості - недосконале законодавство, яке не дозволяє пересадку від померлих і не родинних донорів, вказують і в Рахунковій палаі, і в МОЗ. У 2019 року ситуація має змінитися: після багаторічної дискусії Верховна Рада ухвалила закон, що розширює можливості трансплантації в Україні. Річна потреба в пересадках органів, за даними міністерства, становить: серця - 1000 операцій на рік, нирки - 2000, печінки - 1500. Тоді як у 2017 році в Україні зробили лише 9 трансплантацій печінки, 118 - нирки. Із пересадкою серця ситуація ще гірша: за минулі 23 роки таких операцій в Україні провели лише вісім. 

Те, що в Україні досі не функціонує єдина інформаційна система трансплантації - єдина база даних про донорів і реципієнтів, не лише ставить під загрозу майбутнє української медицини, зазначають у Рахунковій палаті, а й обмежує можливості лікування за кордоном. За серцем або ниркою українцям доводиться їхати до Білорусі або Індії: Україна не є членом організації "Євротрансплант", члени якої повинні не лише проводити операції, а й мати в базі даних щонайменше 1000 донорів.

Критики вказують на високу вартість закордонних операцій: за даними Рахункової палати, до прикладу, трансплантація нирки в Білорусі коштувала в 2017 році 65,4 тисячі доларів, тоді як в Україні - 15,8 тисяч доларів.

Рак - вирок?

У МОЗ констатують: принаймні тисяча українців щороку потребує операції з пересадки кісткового мозку (ТГСК), з них дві третини - від родинних донорів. У 2016 році таких трансплантацій в Україні провели лише 120, а в 2017 році - 137. Жодної - від неродинного донора, адже за словами Олександра Лінчевського, "алогенних ТГСК в Україні ніколи не робили".

Загалом трансплантації кісткового мозку в Україні проводять три медичні заклади - "ОХМАТДИТ", Національний інститут раку МОЗ і Київський центр раку. Річні потужності всіх разом становлять, за даними МОЗ, 180 операцій на рік - тобто вп'ятеро менше від потреби. Цифру, кажуть медики, можна було би подвоїти, але "ОХМАТДИТу" і Національному інституту раку елементарно не вистачає ліжко-місць та обладнання.

В Україні немає і повноцінного реєстру донорів стовбурових клітин: де-факто він існує вісім років, але його діяльність досі нормативно не врегульована. Крім того, дані, які до нього занесли раніше, не під'єднані до міжнародної пошукової системи. Причина такої ситуації в тому, що три державні інституції, які мали би координувати діяльність реєстру - МОЗ, Координаційний центр і Державний експертний центр МОЗ - досі не підписали угоду про співпрацю. Процес триває вже вісім років. 

У міністерстві охорони здоров'я обіцяють усунути ці та інші бюрократичні перепони: нині, як повідомляють, розробляється порядок обліку хворих і готуються врегулювати діяльність комісії, яка відправляє українців за кордон. Крім того, працюють над створенням мережі партнерських клінік. Але скільки ще часу це може зайняти, чиновники не уточнюють.

Реформа трансплантології: чи готова Україна? (03.06.2016)

 

Пропустити розділ Більше за темою