Злочини неонацистів у Німеччині та фіаско ЗМІ

Одинадцять років поліція Німеччини не могла знайти відповіді на запитання. Чому 11 вересня 2000 року був убитий торговець квітами Енвер Шимшек (Enver Şimşek), 13 червня 2001 року - кравець Абдуррахім Озюдогру (Abdurrahim Özüdogru), а 27 червня 2001 року - продавець фруктів Сулейман Ташкепрю (Süleyman Taşköprü)? Всі вони були застрелені з одного і того ж пістолета. До 2006 року ще шість чоловіків грецького і турецького походження були вбиті тим же способом. Однак, попри це, расистське підґрунтя злочинів тоді не запідозрив практично ніхто.

ЗМІ теж не помічали взаємозв'язку між злочинами аж до 4 листопада 2011 року, коли терористичне угруповання "Націонал-соціалістичне підпілля" (NSU), опублікувавши зловісний відеоролик, заявило про себе відкрито і взяло на себе відповідальність за серію вбивств.

Жах у лавах поліції і в редакціях ЗМІ

Жах, викликаний цією заявою в органах безпеки та ЗМІ, був великий. Викликаний він був, насамперед, усвідомленням власного провалу. Чому впродовж такого тривалого часу злочинців шукали майже винятково серед членів сімей жертв і в колах організованої злочинності?

Невтішну роль поліції у всій цій історії вивчали кілька слідчих комісій в Бундестазі. ЗМІ ж опинилися в центрі уваги в 2015 році, коли Фонд імені Отто Бреннера (Otto Brenner Stiftung) опублікував дослідження про те, як вбивства, скоєні угрупованням NSU, висвітлювалися в пресі. Висновок цього дослідження був приголомшливим. "За рідкісним винятком ЗМІ без будь-якої додаткової перевірки повторювали версії поліції", - згадує одна з авторок праці, професорка Вищої школи Магдебурга Ельке Ґріттманн (Elke Grittmann) в розмові з DW.

Огидна фраза "дьонерні вбивства"

Багато журналістів тиражували домисли, що виходили від поліції, про те, що вбивства могли бути пов'язані з організованою злочинністю або злочинною діяльністю самих жертв. Вислів "дьонерне вбивство" красномовно говорить про стиль подібних публікацій. І бульварні видання, і респектабельна преса використовували його роками, щоб звести до побутового рівня явище, яке ледь піддається усвідомленню. Насправді тільки дві жертви працювали в забігайлівках, в яких продавалися дьонер-кебаби. Автори дослідження роблять висновок, що за допомогою таких узагальнень жертв позбавляли індивідуальності.

Сьогодні у випадках, коли йдеться про підозру на злочин за расистськими мотивами, німецькі ЗМІ висвітлюють його з набагато більшим тактом і без дискримінації. "Журналісти стали більш критичні при висвітленні роботи поліції", - констатує Ельке Ґріттманн.

Більше симпатії до постраждалих

Подібні зміни стилю спостерігаються у висвітленні процесу над підозрюваним у скоєнні теракту в Галле. У жовтні 2019 року громадянин Німеччини Штефан Б. (Stephan B.) спробував увірватися в синагогу, де віруючі відзначали найважливіше іудейське свято Йом-Кіпур. Не зумівши зламати двері і здійснити задумане, злочинець застрелив жінку, яка випадково проходила повз, і молодого чоловіка в кебабній. Намагаючись втекти від поліції, він поранив ще двох людей.

Читайте також: Коментар: Ненависть у серці Німеччини

У журналістських статтях про цей злочин зачіпалася і тема того, "як поліція обходилася з жертвами". У матеріалах ЗМІ, що стосувалися вбивств, скоєних угрупованням NSU, цього і близько не було, випливає з дослідження, в якому брала участь професорка Ґріттманн.

Позитивні зміни в тональності ЗМІ помітив і колишній кореспондент газети Süddeutsche Zeitung Таньєв Шульц (Tanjev Schultz). Діяльність NSU була однією з тем його публікацій. З 2016 року він викладає журналістику в університеті Майнца. У 2018 році Шульц видав книгу про те, як німецька держава зазнала поразки в історії з NSU.

В інтерв'ю DW Шульц каже, що, на його думку, редакції багатьох ЗМІ намагаються сьогодні робити свою справу краще, ніж це було при висвітленні вбивств, скоєних членами NSU. "Журналісти більше прислухаються до того, що говорять постраждалі, критично ставляться до офіційних даних і докладніше вивчають кола правих екстремістів", - говорить він. Крім того, ЗМІ стали з великою увагою ставитися до правильного написання імен і слів, які "не є класично німецькими".

Після теракту в Ганау заговорили про "кальянні вбивства"

Але промахи трапляються досі, каже Шульц. Як приклад він наводить скоєний за ксенофобськими мотивами в лютому 2019 року теракт в місті Ганау, в результаті якого загинули дев'ять осіб. Злочинець Тобіас Р. (Tobias R.) спочатку відкрив стрілянину в кіоску в центральній частині Ганау, убивши трьох людей, а потім застрелив ще п'ять осіб в кальянній в іншому районі міста. Ще одна людина померла пізніше від отриманих ран. Поліцейські знайшли ймовірного вбивцю мертвим в його квартирі, поруч з ним було виявлено тіло його матері.

Читайте також: Коментар: Правий терор у Німеччині - поразка держави

Коментуючи висвітлення цього теракту німецькими ЗМІ, Таньєв Шульц критикує вислів "кальянні вбивства", що натякає на одне з місць злочину. "На щастя, обурення подібними заголовками почало зростати досить швидко", - додає Шульц.

Дегуманізація жертв

За словами Ельке Ґріттманн, при використанні таких виразів, як "дьонерні вбивства", відбувається "дегуманізація жертв". "У самому цьому вислові вже закладена думка про те, що вбивці належать до того ж кола, що і жертви", - зазначає вона. Те ж, на думку експертки, можна сказати і про вирази типу "паралельні суспільства" і "стіна мовчання", до яких вдавалися ЗМІ, коли слідство у справі NSU зайшло в глухий кут.

При цьому Ельке Ґріттманн, так само як і Таньєв Шультц, вважає, що ЗМІ винесли урок з історії з NSU. Доказом своїх слів вона наводить як приклад висвітлення теракту в Галле, при якому на передньому плані репортажів щоразу опинялися постраждалі та їхні родичі.