Газ у ЄС дорожчає: через війну проти Ірану й погрози Росії

Президент РФ Володимир Путін доручив уряду "опрацювати питання" про припинення поставок російського газу до Європи: раз ЄС усе одно прагне відмовитися від російської сировини, Росії може бути вигідно заздалегідь "піти на ті ринки, які відкриваються, і там закріпитися".

Путін уточнив, що "це не рішення, це думки вголос", в яких "немає жодного політичного підґрунтя". Однак прозвучали ці "думки вголос" у той момент, коли ситуація на європейському газовому ринку й без того ускладнилася - через війну на Близькому Сході.

З якими проблемами стикається Європа, якими є варіанти їх вирішення і наскільки серйозну загрозу для газового балансу ЄС становлять думки Путіна?

Що відбувається з цінами на газ у Європі?

На піку цінового ралі, викликаного початком війни США та Ізраїлю проти Ірану, котирування природного газу на нідерландському хабі TTF майже досягли 55 євро за мегават-годину, але закріпитися на цьому рівні не змогли і 4 березня опустилися трохи нижче 50 євро.

До початку війни ціна ледь перевищувала 30 євро. Стрибок майже на 70% справляє враження. Але самі ціни, хоч і високі, далекі від рекордних показників 2022 року. У розпал енергетичної кризи, спровокованої вторгненням Росії в Україну, ціна досягала 350 євро за мегават-годину.

Справа в тому, що безпосередньо нова війна постачання газу до Європи майже не зачіпає. Катар і ОАЕ, які зупинили експорт скрапленого природного газу (СПГ) через воєнні дії, не входять до числа великих постачальників. Але є непрямий ефект. Країни Азії, які раніше закуповували СПГ головним чином на Близькому Сході, змушені шукати альтернативних постачальників і конкурують за них з Європою.

Яку роль країни Близького Сходу відіграють на світовому ринку газу?

Дві країни Перської затоки - Катар і ОАЕ - забезпечують близько 20% світової пропозиції СПГ. Левова частка цього обсягу припадає на Катар. Катарській державній компанії QatarEnergy довелося зупинити виробництво після іранської атаки. Але навіть якби цього не сталося, поставки СПГ все одно зупинилися б - як це сталося з поставками нафти.

Єдиний шлях для експорту всього близькосхідного СПГ і більшої частини нафти проходить через Ормузьку протоку, що з'єднує Перську затоку з Індійським океаном. Хоча формально протоку не заблоковано, найбільші судноплавні компанії - в тому числі європейські Maersk, Hapag-Lloyd, MSC і CMA CGM - призупинили прохід танкерів, побоюючись за їхню безпеку.

Президент США Дональд Трамп пообіцяв забезпечити вільний прохід танкерів, однак конкретних дій поки не було.

Які можливі сценарії?

Основний удар поки що припадає на Азію. За оцінкою сервісу Vortexa, яку наводить Reuters, близько 85% катарського СПГ йде саме в азійські країни, головним чином в Китай, Індію й Тайвань. Оскільки замінити втрачені обсяги в короткостроковій перспективі нічим, вони змушені перекуповувати газ, на який розраховували інші споживачі - зокрема, європейські.

Подальший хід подій прихований туманом війни. Reuters з посиланням на джерела повідомляє, що QatarEnergy зможе відновити виробництво не раніше, ніж через два тижні. Ще щонайменше два тижні буде потрібно для виходу на повну потужність. Але чи буде до цього часу відновлено прохід суден Ормузькою протокою і, якщо так, то в якому обсязі - передбачити неможливо.

Аналітик ING Воррен Паттерсон розглядає три сценарії. У базовому сценарії поставки через Ормузьку протоку протягом чотирьох тижнів буде повністю заблоковано, ще протягом двох тижнів - приблизно наполовину. У цьому випадку ціни на газ у Європі складуть близько 37 євро за мегават-годину в першому кварталі і в середньому близько 32 євро за підсумками року - тобто нижче, ніж у 2025 році, коли середня ціна, за даними Єврокомісії, склала 36,33 євро.

Читайте також: Війна з Іраном: чому газ дорожчає швидше, ніж нафта?

Другий сценарій описує більш тривалу кризу. Якщо поставки буде в основному заблоковано протягом трьох місяців, середня ціна в першому кварталі складе близько 39 євро, у другому - близько 47 євро за мегават-годину, після чого почне знижуватися. В середньому за рік ціна складе близько 38 євро - трохи вище, ніж у 2025 році.

І нарешті, найжорсткіший, третій сценарій передбачає повну зупинку поставок на три місяці. У цьому випадку ціни на газ у Європі можуть скласти близько 50 євро за мегават-годину в першому кварталі і близько 65 євро у другому. В середньому за рік - близько 46 євро, що більш ніж на чверть вище, ніж у 2025 році.

Читайте також: Ціни на пальне в Україні: чому ростуть і чого очікувати далі?

Чи здатна Росія значно погіршити становище Європи?

Навіть найпохмуріший сценарій, описаний аналітиком ING, не обіцяє енергетичної катастрофи, подібної до тієї, яка мала місце у 2022 році. Причина в тому, що пропозиція СПГ у світі з тих пір значно зросла. Очікується поява нових потужностей у США та на Близькому Сході - на цьому побудована енергетична стратегія ЄС, яка передбачає відмову від російського газу до кінця 2027 року. Проблема, однак, у тому, що ці потужності не можна буде запустити упродовж найближчих місяців.

Якщо Європа втратить поставки з Росії до того, як поставки СПГ з Близького Сходу відновляться, її становище погіршиться. У 2025 році ЄС закупив у Росії майже 38 мільярдів кубометрів газу - це близько 12% усього імпорту.

Паттерсон не береться прогнозувати, якими можуть бути ціни в цьому випадку. На його думку, Путін навряд чи наважиться перекрити трубопровідні поставки, призначені Угорщині та Словаччині, з якими Росія підтримує дружні відносини. Відмова від поставок СПГ можлива. Але якщо Росія перенаправить свій СПГ в Азію, Європа зможе закупити газ в інших постачальників.

Читайте також: ЄС більше не купуватиме російський газ: як це вдарить по Росії?

Проте навіть помірне зростання цін на сировину, якщо за ним не йтиме відкат, не залишиться без наслідків. Європейський центральний банк уже заявив, що "дуже уважно" спостерігає за війною в Ірані. Якщо зростання цін на нафту і газ розжене інфляцію, регулятору доведеться підвищити процентні ставки - а це, своєю чергою, пригнічуватиме економічне зростання.

Як би не розвивалися події, нинішня криза знову вказує Європі на фундаментальну проблему, резюмує старший науковий співробітник аналітичного центру Bruegel Сімоне Тальяп'єтри: "Тільки зниження структурної залежності від імпорту нафти й СПГ може у довгостроковій перспективі захистити європейську економіку від зовнішніх шоків".

Читайте також: Чи вдасться Угорщині досягти скасування заборони на імпорт ЄС газу з РФ?