КНР "з'їсть" німецьку економіку? У чому прорахунок Берліна?

У квітні Китай поставив до Німеччини менше кілограма германію - рідкісноземельного металу, що користується великим попитом. Всього три кілограми не менш цінного галію було експортовано до Малайзії. Інші країни, згідно з аналізом даних китайської митниці, не отримали взагалі нічого. Ці приклади, вважають аналітики, чудово ілюструють те, як Китай використовує лідерські позиції у ключових сферах, пов'язаних із сучасними технологіями.

Адже без германію неможливо налагодити високошвидкісну передачу даних оптоволоконними кабелями, не працюватимуть прилади нічного бачення, як і високоефективні сонячні батареї, що використовуються на космічних зондах і супутниках. А без сполук галію неможливий мобільний зв'язок п'ятого покоління 5G, швидкі зарядні пристрої перегріваються, і навіть сканери штрих-кодів у супермаркетах виходять з ладу.

Крістіан Гелль (Christian Hell) із франкфуртської сировинної компанії TRADAUM робить тверезий висновок: "Якщо навіть Німеччина, яка досі була надійно забезпечена поставками важливої сировини, зараз залишається без них, це є недвозначним сигналом".

І хоча міністерка економіки ФРН Катеріна Райхе (Katherina Reiche) під час візиту до Китаю наприкінці травня вимагала чесних конкурентних умов для німецьких компаній, що працюють на китайському ринку, та закликала до стабільних поставок рідкоземельних елементів, усі козирі зараз, схоже, у тих, хто ухвалює рішення в Пекіні. Тим часом всередині ЄС немає єдиного підходу до відносин з Китаєм. Берлін не наважується зайняти більш жорстку позицію - через побоювання відповідних заходів проти власних фірм.

Виробництво в Китаї і для Китаю

Масштаб зацікавленості німецького бізнесу в ринку КНР наочно демонструє приклад концерну BASF. Наприкінці березня хімічний гігант із Людвігсгафена відкрив свій новий великий завод вартістю майже дев'ять мільярдів євро в Чжаньцзяні, на півдні Китаю.

Тут BASF виробляє основні та спеціальні хімікати для китайського автопрому та підприємств, що випускають пластмаси. У той час як втрата російських енергоносіїв призвела до скорочення робочих місць і зниження обсягів виробництва на флагманському хімічному комплексі концерну на батьківщині, у Китаї BASF може спокійно розраховувати на дешеву російську нафту та газ.

Однак, побудувавши завод у Чжаньцзяні, BASF стає дедалі більш залежним від доброї волі китайського державного та партійного керівництва. Ця залежність зазнала різкої критики з боку Вашингтона. У Стратегії національної безпеки США з цього приводу сказано: "Війна в Україні мала зворотний ефект, збільшивши зовнішню залежність Європи, і особливо Німеччини. Сьогодні німецькі хімічні компанії будують у Китаї одні з найбільших у світі переробних заводів і використовують там російський газ, який не можуть отримати вдома".

Читайте також: Китай тіснить німецькі компанії - і не тільки автоконцерни

Водночас, зазначають оглядачі, компанії з ФРН, випускаючи продукцію в Китаї, сприяють затопленню світового ринку товарами з надлишкових китайських виробничих потужностей. Поки всередині країни економіка стагнує, експортна машина КНР працює на повну потужність. Стратегія "подвійної циркуляції" - економічна модель розвитку Китаю, запропонована головою КНР Сі Цзіньпіном у 2020 році, схоже, функціонує на користь Піднебесної. Країна стає дедалі незалежнішою від імпорту, тоді як решта світу все сильніше залежить від товарів і продуктів, виготовлених у Китаї.

Те, що КНР зараз є провідною промисловою державою, дивує багатьох у Німеччині, хоча такий розвиток подій планувався на довгострокову перспективу. "Ми недооцінили Китай, як завжди робили і досі робимо в багатьох сферах, - визнає в інтерв'ю DW експерт з питань Китаю Мануель Вермеєр (Manuel Vermeer). - Зараз ми дуже болісно засвоюємо цей урок. А потім скаржимося, що не знали цього раніше".

Довгострокова економічна стратегія Китаю приносить плоди

На початку китайських ринкових реформ німецькі компанії отримували вигоду від створення спільних підприємств і доступу до місцевого ринку. Водночас вони ділилися своїм досвідом - наприклад, в автоіндустрії. Сьогодні ролі часто змінюються на протилежні. "Ми привезли перші німецькі компанії до Китаю на початку 1980-х років. Нам довелося створювати СП, наприклад, в автомобілебудуванні", - згадує Вермеєр, який консультує німецькі компанії з питань ведення бізнесу в КНР уже 40 років.

Китайці, за його словами, уважно за всім спостерігали, слухали й навчалися: "І, як ми всі знаємо, тепер значною мірою випередили нас у цій галузі. Вони виводять на ринок фантастичні автомобілі, які не тільки чудово виглядають і є економічними, але й справді дуже, дуже гарні".

Самовпевненість німців обернулася проти них самих

"Тоді ми думали: давайте поїдемо туди, покажемо китайцям, що ми робимо. Тоді вони зможуть трохи скопіювати це. Але з типовою для німців самовпевненістю ми припускали, що вони ніколи не зможуть зробити це цілком правильно. Так, як це роблять самі німці зі своїми найсуворішими стандартами та видатними інженерними навичками", - нарікає експерт.

А китайці слухали й навчалися, щоб колись зробити це так само добре або навіть краще, ніж німці. "Про таку ідею тут, по суті, навіть не замислювалися. У машинобудуванні та автомобільній галузі ніхто навіть не хотів цього чути", - ділиться Вермеєр.

Проте такий подальший розвиток подій був передбачуваний уже на ранньому етапі. Такі програми, як "Зроблено в Китаї 2025", або аналітичні огляди експертів щодо Китаю багато років слугували попередженням про зростання конкурентного тиску КНР - особливо на Німеччину, Японію та Південну Корею.

Китайські учні перевершили німецьких вчителів

"Ми також навчали китайців на наших спільних підприємствах. Вони багато чого у нас копіювали, можливо, іноді й не зовсім законними способами", - згадує Мануель Вермеер, додаючи, що у випадку китайського партнера BMW, компанії Brilliance, це набуло химерних масштабів і форм. На її складальному заводі в Шеньяні достатньо було пройти через одні двері, щоб побачити: "З одного боку вони збирали BMW, з іншого - Brilliance, а потім це (німецькі технології. - Ред.) просто скопіювали. І з Volkswagen було те саме".

Читайте також: Як ЄС планує посилити конкурентоздатність європейських авто в порівнянні з китайськими

Катеріна Райхе була явно вражена під час свого першого візиту до нової економічної наддержави - Китаю. Вона неодноразово дивувалася стрімкому перетворенню КНР на провідного світового виробника. Все це, однак, було очікувано, як випливає з документів щодо планування промислової політики, які свого часу були ухвалені та опубліковані китайським керівництвом.

"Ми бачили в китайських п'ятирічних планах ще 20 років тому, що вони приділяли особливу увагу електромобільності. Але тоді ми не сприймали це серйозно або просто навіть не читали", - зазначає Вермеєр.

Китай "з'їсть на вечерю" німецьку промисловість?

У своєму дослідженні економісти з Центру європейських реформ (CER) Сандер Тордуар і Бред Сетсер попереджають про "китайський шок 2.0" і "ціну німецької самозаспокоєності". Перший "китайський шок", що почався у 2001 році, сильно вдарив по США, тоді як Німеччина спочатку отримала від нього вигоду.

Тепер експерти з CER констатують, що й найбільша економіка Європи опинилася під тиском: "Німеччина, як і раніше, виявляє нерішучість, хоча Китай уже з'їв на обід значну частину її промисловості й тепер готується до вечері".